Сто п'ятдесят шість дослідницьких груп, в які входить більш ніж 700 дослідників, до сьогоднішнього дня вже обстежили понад 80 сіл північних територій Луганщини, які найбільше постраждали від Голодомору. Школярі, студенти, філологи та вчителі історії, дослідники з вузів і архівісти ведуть роботу з пошуку очевидців страшних подій та родичів людей, що постраждали від Голодомору, записують і документують їх спогади. І хоча робота в даному напрямі в області ведеться вже близько десяти років, цього року вона набула більш масштабного розмаху. Але, головне, на думку заступника голови Луганської обласної державної адміністрації Володимира Заблоцького, зараз докладається максимально зусиль, щоб залучити до цієї роботи молодь.
- Тільки глибоке знання історії свого краю, своїх батьків, дідів, прадідів створює основу, на якій виховується істинний патріотизм і любов до України. Тому ми сьогодні максимально залучаємо молодь: школярів, студентів до дослідницької роботи щодо Голодомору 1932-1933 рр.,- заявив Володимир Заблоцький в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту УКРІНФОРМу.
- Поки не пропустиш такі свідчення через душу, пам'ять не стане глибинною?
- Так. Тому у нас в області вже розпочалися екскурсії в районні і міські музеї, де відкриті експозиції, присвячені Голодомору. Там, де краєзнавчих музеїв немає, ми попросили організувати експозиції в школах і клубах. Є і пересувна виставка. Але найбільш повномасштабна, що містить рідкісні документи і свідчення епохи, днями відкриється в обласному краєзнавчому музеї.
На основі вже зібраного дослідниками фактажу готуємо спеціальні матеріали для уроків краєзнавства, які пройдуть у всіх навчальних закладах - від шкіл до вузів всіх рівнів акредитації.
Сьогодні за допомогою молоді ми складаємо карту, на яку нанесемо всі місця, що постраждали від Голодомору і місця масових поховань його жертв. На кожному буде встановлений хрест.
- Сьогодні на Луганщині вже встановлено 34 хреста...
- Пам'ятних знаків буде більше. Скажімо, сьогодні найбільше число хрестів - 9 з 34 - встановлені в Сватівському районі. Але є місця, де виявлені нові поховання. Там також з'являться пам'ятні знаки.
Художники Луганщини вже представили свої проекти пам'ятника жертвам Голодомору 1932-33 років, який буде встановлено в обласному центрі, в сквері Пам'яті, на місці, де 29 березня цього року в присутності Президента України ми зобов'язалися такий пам'ятник звести. Домовленість про виділення землі з керівництвом міста вже досягнута.
- Чи виникають проблеми в роботі, пов'язаній з пошуком матеріалів і переусвідомлення ролі Голодомору в історії краю?
- Якщо говорити про проблеми, звичайно, не можна не пригадати про втрачені архіви, про те, що наша область, як адміністративна одиниця була сформована і відділена від Донецької тільки в 1938 році. Тим часом, архівні дослідження і зібраний фактаж підтверджують, що найбільше постраждали від Голодомору початку 20-х і 32-33 років минулого сторіччя сім північних територій області - той край, який ми називаємо Слобожанщиною (сьогодні він частково входить у Харківську область).
Особливістю регіону було і те, що він - промисловий, так що люди в містах отримували продуктові картки. Тому селяни підтягалися до промислових центрів, щоб отримати роботу на підприємствах, право на картки і якось вижити.
Однак, незважаючи на всі ці обставини, наші дослідники зібрали дані, які підтверджують, що від Голодомору на Луганщині постраждало близько 25% сільського населення.
Але головною проблемою цієї роботи я б назвав те, що нам сьогодні треба міняти психологію сприйняття нашої історії. Історія завжди була політизована. Однак ми повинні її знати і сприймати об'єктивно, незаангажовано, без так званих білих плям і чорних дір. І саме такою передавати майбутнім поколінням.
Люди мають знати, що Голодомор став слідством внутрішньої і, передусім, податкової політики, яка тоді проводилася в державі.
- Чи допомагають в роботі громадські організації і для кого з луганських дослідників дана тема стала провідною?
- Ми серйозно співробітничаємо з громадськими організаціями, і їх допомога важлива для нас саме і передусім тим, що в роботу залучається велике число школярів та студентів.
Масштабність і глибина роботи дослідницьких груп, які протягом ряду років очолює, курирує і консультує Ірина Магрицька, відзначена врученим їй в жовтні орденом святої княгині Ольги ІІІ ступеня. Ми подавали документи для нагородження цієї унікальної людини до дати Голодомору, але оскільки вона є викладачем Східноукраїнського університету імені В.І. Даля, орден їй був вручений у Всесвітній День освіти. Так відзначена її діяльність, як людини, яка багато зробила для відродження пам'яті про Голодомор.
Сьогодні дослідницькими групами зібрано величезний фактичний матеріал. Так що до видання готуються дві книги. Ще одна - про документи того періоду, що збереглися, підготовлена до друку і випущена співробітниками Луганського обласного архіву на чолі з його директором Миколою Старовойтовим.
Враховуючи, що матеріал зібраний і записаний також на аудіо і відеоносіях, у нас уперше з'явилася можливість створити фільм про Голодомор на Луганщині.
Однак, я хотів би підкреслити, що всю роботу - пошукову і організаторську з проведення поминальних заходів безпосередньо 24 листопада ми ведемо, не прив'язуючись до певних дат, а - постійно. Оскільки я упевнений, що події Голодомору не можуть залишити байдужим нікого.
Олена Особова
