Голодомор не був спричинений стихійним лихом чи неврожаєм. Урожай в Україні був, оскільки СРСР масово продавав зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
Радянський уряд намагався приховати факт голоду в Україні перед світом і відмовлявся від допомоги інших країн.
Голодомором було знищено майже чверть тогочасного населення Радянської України. Близько половину жертв геноциду становили діти. Найчастіше дорослі, йдучи у пошуках їжі, покидали дітей у селах або ж намагалися залишити їх у містах, де ті в основному помирали на вулицях. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло дві третини учнів.
«Голодомор – Великий голод 1932-1933 років в Україні – забрав життя від семи до десяти мільйонів ні в чому не винних людей»
(зі Спільної заяви делегацій держав-членів ООН,
7 листопада 2003 року)
Від Голодомору постраждали всі українські землі, які на той час входили до складу СРСР, а також заселена переважно українцями Кубань.
Таким чином, тоталітарна система створила для українців умови, що були несумісні з життям, що повністю відповідає Конвенції ООН про геноцид.
26 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського народу.
