Художні твори
13 11 2008,17:29 | Ваня, Антоніна Листопад
Чуєш, Йванку?
Чуєш, кличе мама…
Одягнути чистеньку сорочку.
Білий день.
Така червона пляма.
Озовись, загублений синочку!
Кличе світ
Тебе за свідка. Ваню!
Хоч одне розплющи, синку, очко…
Божевільна мама…
Біль…
Страждання…
Подивись, загублений синочку.
Стративсь розум.
В ненажернім світі!
Господи, сокира на пеньочку…
І голодні перепухлі діти.
Не вмирай, зарубаний синочку!
