17 листопада 2008, 17:49

ОЛЕКСАНДР АНТІПОВ: «ОБЛАСНИЙ ТОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ КНИГИ ПАМ’ЯТІ – ЦЕ ДАНЬ ТИМ, ЧИЇ ТІЛА ЗАБРАВ ГОЛОД, А ДУШІ МАЙЖЕ 75 РОКІВ НЕ МОГЛИ ЗНАЙТИ СПОКОЮ»

«Видаючи обласний том Національної Книги Пам’яті жертв Голодомору, ми продовжили віддавати борги тим, чиї тіла забрав голод, а душі майже 75 років не могли знайти спокою», – відзначив голова Луганської обласної державної адміністрації Олександр Антіпов сьогодні під час презентації обласного тому Національної Книги Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.
 
Як відзначив голова Луганської облдержадміністрації, дуже багато лиха довелось витерпіти нашому народові і ніхто не має права це забути.
 
За його словами, наш найсвятіших обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих, пам’ять про тих, хто не дожив, пам’ять про тих, хто не долюбив, пам’ять про живих і ненароджених.
 
«Можна на десятиліття засекретити архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна укрити сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про ті страшні роки, про ті страшні події. І ця пам’ять втілена у книзі, яку ми сьогодні презентуємо», – заявив Олександр Антіпов.
 
«Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас усіх є власна держава, бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться», – підкреслив губернатор.
 
За його словами, Голодомор 1932-1933 років був жорстокішим від багатьох кривавих воєн. Він і досі чорніє великою плямою на демографічній карті України.
 
«Цінність цього видання полягає в тому, що відтепер тисячі читачів можуть відкрити для себе правду про Голодомор. У тому числі – й на Луганщині. Ця книга не для полиці. Її сторінки будуть гортати, аби знайти прізвища рідних, аби збагнути масштаби трагедії», – наголосив Олександр Антіпов.
 
Також губернатор висловив щиру подяку всім членам редакційної колегії, які віддали цій книзі дуже багато сил. Крім цього, Олександр Антіпов висловив велику подяку всім, хто допомагав у створенні Книги Пам’яті – науковцям, краєзнавцям, працівникам архівів, педагогам та їх юним вихованцям.