Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (стара версія) Календар подій Голодомор 1932-33. До 75-х роковин Голодомору в Україні Свідчення очевидців Свідчення очевидців

27 02 2008,11:37 | Сторінки історії, яких не викреслити з пам’яті, марківська районна газета «Радянське слово»

Англійський прем’єр Уїнстон Черчилль у своїх мемуарах пригадує, як 1942 року він якось запитав Сталіна, чи дорого йому обійшлася колективізація Росії. Сталін, здійнявши руки, відповів, що вона коштувала десяти мільйонів людей та забрала десять років, але, на думку Батька всіх народів, була абсолютно необхідною.

Кому? Не народ її ініціював. Отже, вона була потрібна тодішній владі. А на питання "Навіщо?" подальша історія вже дала відповідь. Спустошення селянських дворів, доведення до голодної смерті – жахлива ціна за владні реформи.

Президент України Віктор Ющенко запропонував Верховній Раді прийняти закон, який визнає Голодомор 1932-1933 років злочином проти народу. Ющенко закликав депутатів підтримати президентський проект закону.

"Цей великий злочин часів сталінізму деморалізував цілі покоління українців, а його наслідки наявні і по цей день. Приймаючи закон, ми сплатимо борг перед нашими нащадками і повернемо справедливість мільйонам невинно вбитих співвітчизників", – написав Ющенко в листі до парламенту, який було опублікований на Інтернет сайті Президента.

Український парламент у 2003 році прийняв Постанову про те, що Голодомор був актом геноциду українського народу, президент тепер наполягає на статусі закону. Він стверджує, що Україна "не звинувачує у ньому будь-який народ чи державу".

Нещодавно міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що питання Голодомору – поряд з питанням про статус російської мови – є одним з найбільш гострих у відносинах між Москвою та Києвом.

В радянський період через Україну прокотилося три хвилі голоду – відразу після жовтневої революції, в 1932-33 р.р. і після Другої Світової війни. Проте найбільш трагічними були наслідки голоду тридцятих років. В його розпал помирало по 25 тисяч чоловік на день, відзначалося багато випадків канібалізму.

В Марківському районному музеї зберігаються матеріали, що стосуються голодомору на Марківщині. Ця експозиція є однією з наймолодших, адже на Україні окресленої теми довго не торкалися. Про те, що відбувалося тоді в нашому районі, свідчать наступні документи, подані мовою оригіналу:

"Докладная записка
№34/4 от 28/ lV/33г.
Секретарю обкома КП(б)У тов. Акулову
О состоянии продовольства в Марковском районе

В связи с разворачиванием весеннего сева считаю необходимым информировать обком о состоянии продовольствия в районе.

На основании телеграфируемых директив обкома и отпуска Марковскому району хлеба для продовольственной помощи райпартком предпринял ряд мер по организации общественного питания и в связи с этим по выявлению степени нуждаемости населения.

По данным на 10 апреля 1933 г. по всему району зарегистрировано нуждающихся в продовольственной помощи 1133 хозяйства, насчитывающих 5320 едоков. Из них колхозных хозяйств 1019, едоков 4773, единоличных хозяйств 114, едоков 547. Число смертных случаев, связанных с недостатком питания по району, насчитывается 679, из них колхозников 369, единоличников 318. Имеет место потребление в пищу павшего скота и даже людоедства. В с. Розсоховатом отец и мать зарезали и съели двух своих детей. В селах Курячевка и Каменка имелись попытки потребить в пищу своих детей (уже порубали на куски и даже сварили) в двух хозяйствах, но были предотвращены.

До настоящего времени из области получено всего на продовольственные нужды района зерно-хлеба и хлеба 323 центнера. Из них на помощь нуждающимся 37 центнеров, продссуды 234 центнера, для детясель 52 центнера.

К этому фонду в порядке мобилизации внутренних ресурсов района прибавлено 10 центнеров муки (сурагату) и овощи (буряк, капуста, проч.) для приварка.

Все эти средства распределены по 39 колхозам и 18 сельским советам для питания по следующему принципу:

1. До 15 апреля с.г. хлебопродукты выдавались по сельским советам и колхозам с обязательством варить один раз в день горячий суп или борщ за счет колхозных ресурсов и к этому давали 100 грамм хлеба за счет централизованного снабжения.

Таким образом охвачено было по району всего 417 хозяйств на 1830 едоков наиболее нуждающихся, из них на колхозников приходилось 365 хозяйств на 1617 человек, а на единоличников 52 хозяйства с 213 едоками.

Сейчас с начала развернутого сева снабжение идет по линии:

а) колхозников работающих в бригадах на поле, б) детских ясель, в) школьных завтраков, г) оказание помощи наиболее нуждающимся взрослым колхозникам и части рабочим единоличникам, не имеющим возможности пойти на роботу из-за старости, болезни или слабости.

В связи с этим организованы завтраки, обеды и ужины для всех колхозных бригад на поле. Разворачивается сеть детясель и школьных завтраков с включением наиболее нуждающихся детей преимущественно колхозниц, занятых в поле.

Прочие колхозники получают горячие обеды в общественной столовой.

Таким образом требуется продовольственной ссуды на снабжение нуждающихся 312 центнер и на полевые бригады 360 центнер, а всего на м-ца май-июнь 672 ц, кои и прошу отпускать для Марковского района.

Секретарь Марковского РПКа Перегуда

20.lV.1933г."
"Секретный отдел Донецкого обкома КП(б)У
Донецкому облпрокурору

Сообщаю, что гр. с. Курячевка Марковского района Бережная В. 30 лет, будучи в х. Тишковка Марковского района, совместно со своей дочерью 5 лет, каковую 3.Vl.1933 г. зарезала для употребления, порубавши для варки, неокончив варить – сама умерла.

гр. с. Кабычино Марковского района Папка Ольга Ив. 37 лет, вычещена из колхоза, как кулацкое хозяйство, 3 июня 1933 г. умершего сына 3 лет, порезала для употребления, и в период приготовления была застигнута, и труп сына изъят и похоронен.

8.Vl.1933 г. с. Гераськовки Марковского района у гр. Кириченко Елены Яковлевны 36 лет, член колхоза, вдова, обнаружены людские кости за хатою и черепная головная коробка, какова была подозрена в убийство дочери 9 лет, гр. односельчанина соседа Ульченко Ивана и употребленная в пищу. По делу ведется дознание.

Пом. прокурора Міловської дільниці Калюжний".

Зараз важко повірити в те, що таке могло відбуватися насправді, але, на жаль, ті жахливі факти дійсно мали місце в житті наших односельців. До якого ж стану треба довести людину, щоб вона забула про своє людське призначення? Тому, який би великий проміжок часу не відділяв нас від тих страшних років, які б політичні вітри нині не віяли, ми не маємо права забувати про випробування, що випали на долю українського народу. І в жодному разі не повинні допустити повторення страхіття, спогади про котрі досі переслідують тих, чиї родини його пережили.