- Сам я у ті часи був малий, Голодомор 1932-1933 років не пам’ятаю. Більше пам’ятаю голодні післявоєнні роки. Батьки в мене рано померли, десь у 30-ті роки. Я виховувався у дитячому будинку. Ми дуже голодували. Вважаю себе жертвою голодомору.

 

 

- Батько був репресованим. Троє дітей забрали родичі. У 1932-1933 роках я жив у дяді в Ірміно Луганської області. Дуже голодували. Пам’ятаю, як ми дітьми бігали за возом, на якому з пікарні розвозили хліб. Він дуже пахнув. Удержатися було неможливо. Ми бігали слідом і випрошували хліб у їздового. Інколи він давав нам трошки хліба. А взагалі їли що прийдеться.

 

 

- Голодомор 1932-1933 років не пам’ятаю, бо була дуже малою. Із спогадів родичів знаю, що це був складний час. Пусті качани збирали та товкли на кашу. Старші брати десь украли конячу шкіру, жарили її на пічці та їли. Їли траву різну. У ці роки вмерли мої сестра та брат. У мене відмовили ноги, і я довго не могла ходити.

 

 

В сім`ї, крім батька та матері, було шестеро дітей. Старшому – 13 років, інші – молодші. У 1932-му батька засудили за правду, три роки сидів у в’язниці. Я в той час пас скотину у людей. Виживали як могли: їли лободу, кінський щавель, гнилу мерзлу картоплю. Всі члени сім`ї були пухлі від голоду. З хати нас вигнали. Як вижили – не знаю.