На моїх очах помер брат Василь. На той час через виснаження він та інший брат Іван вже не могли ходити. Мати зварила останнє яйце й заходилася годувати братів з ложечки. Половину з’їв Іван, а Василько своєї пайки не дочекався – помер, прямо у мами на руках.

 

Добре пам’ятаю, а було мені тоді 7 років, як нишпорив у нашій хаті в пошуках їстівного один з активістів.

 

Розколупав штирем стіну, знайшов і забрав сховану матір’ю склянку квасолі.

 

А більше в нас вже нічого не лишилося.

 

Селяни в нашому селі Брусівка вимирали тоді цілими сім’ями. У двох патронатах утримувалися діти, чиї батьки померли.