У 1932-1933 роках мої батько і мати працювали в колгоспі. Я і старший брат Василь ходили до школи. Голод жорстоко обійшовся з нашою сім’єю. Мати і брат опухли й невдовзі померли. Чудом вижили ми з батьком.

 

Пам’ятаю, як ходили по оселях члени комісії і забирали в селян усе роками важкої праці ними нажите. Не лишали людям нічого. Виводили худобу, волочили з хат не лише продукти, а й готову їжу. Не рятували ані благання дорослих, ані сльози малечі.

 

Померлих звозили на місцеве кладовище і там ховали.