Предсєдатель був у нас із бідних. У 1933-му на зборах рішали шо робить, шоб діти вижили. Рішили організувать у школі садік. Зібрали у школі всю дітвору. Набрали десь матраси, одіяла, позносили у школу. Подушок не було. Діти спали у класі. Діжурний топив. В одному класі зробили столову. Воші заїдали страшно. У дерев’яних діжках каждий тиждень дітей купали. Нашивали дітворі нову одежу і переодягали. Три рази на день кормили. Давали суп картошаний, затірку, галушки. То по коржику дадуть. Продукти колхоз давав. У нас було 2 колхоза: „Сталіно” і „Знамя труда”. Так у колхозі „Знамя труда” люди вмирали з голоду, у нашому колхозі не вмирали. За роботу у колхозі платили за день стакан крупи. Люди й цьому були раді. Збирали „галушки”, „гарашки”, ховрашків ловили. Качани голі товкли і пекли коржики. Листя з берестка сушили і товкли. А садік у нас був год. Трохи дітей піддержали.