Sub_Class with id 258 does not exist
Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (стара версія) Календар подій Голодомор 1932-33. До 75-х роковин Голодомору в Україні Свідчення очевидців Свідчення очевидців
Луганська обласна державна адміністрація
| |


ГоловнаЛист адміністратору Веб-сервераКарта сайту

Гаряча лінія
Гаряча лінія
Довідник посадовців
Телефонний довідник
ОпитуванняОпитування

Сьогодні: п'ятниця, 29 березня 2024

Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (стара версія)Календар подійГолодомор 1932-33. До 75-х роковин Голодомору в УкраїніСвідчення очевидців

Свідчення очевидців

12 09 2008,15:04 | Ялтанець Марія Архипівна, 1923 р.н., житель с. Курячівка Білокуракинського району

(зібрано старшим науковим співробітником
Луганського обласного краєзнавчого музею Казаковою С.В.)
 
Як організовувались колхози, забирали худобу всю підряд у каждого. На Соловки висилали сім`ями. Вроді це багатших. У хозяйстві скотина у них була: воли, корови, вівці. Забирали все, а їх виселяли на Соловки. А нас вивозили на ярки у Донцівку. У нас корова була, коні. Все забрали.
 
Середняки ми були. А середняків на ярки вивозили. Наші виселяли. Ті, що у колхоз, зразу пописались і були верхушками. Тих багатих однаково на Соловки. А хто не писавсь у колхоз, тих, бачиш як, на ярки. В апрелі місяці, перед Великоднем, ще морози були. Під`їхали бричкою до порога. „Сідайте!” Мати кинула у бричку подушку, рогачі і нас. Тоді люди тікали. Батько втік на Донбас. Старша Полінка утікла десь. А я і ще меньший Іван посідали на віз і поїхали. А ще мороз був, ноччю . Нас зганяли до сєльсовєта. Багато бричок. У бричках сиділи і старе, і мале. Трудоспособні – ті повшивалися. Приїхали, а там лісок був, а в ліску ще сніг лежав. Колодізь був там сухий та глибокий. Діди назв`язували чогось та полізли туди, почистили. Рили землянки, у ліску дрючки брали, напинали ряднами і жили. Жили недовго. Їсти нічого. І де його брати, і за що його брати. Так ми пішли до матері моєї хрещеної проситься ночювать. А вона нас не пустила. „Як я вас пустю ночювати, так і мене виженуть із хати.” А моя мати павлівська. Так ми пішли у Павлівку. Там у матері брати були. Вони спекли нам буряків. Так ми їх взяли і пішли на Сватове. Прийшли. А там баба нам натолкувала. „Ви їх, цих дітей, оставте на станції. Там під`їдуть такі, що забирають у дєтдом.” Так нас забрали у дєтдом. А мати пішла шукать роботу. У кар`єрі били камінь, а ми у дєтдомі тут жили. Таких вошей було! А тоді таки одвезли у Старобільськ. Як привезли, так познімали з нас всю одежу, попалили, нас перемінили і нагодували. А тут у Сватово так плохо годували. Воно весною було. Ми ходили у верби, збирали кашку. Так і пережили. Там у дєтдомі брат вмер меньший. У Старобільську завєдующий дєтдомом питав у мене, звідкіля я. Я сказала, що з Хомівки. А її ніхто не знає, цю Хомівку. „А в гості ви де ходили?” „У Павлівку.” Він у карту подививсь і пойняв де це.
 
Привезли мене у Білокуракино. А люди так мотаються туди-сюди. Один з нашого села сказав батькові: „Архипе Івановичу, я бачив вашу дочку.” А батько на шахті робив грузчиком у Кадіївці. Кілограм хліба давали. Мати тоже тоді на шахті робила на лєнті. Вуголь йшов на лєнті, а вони породу вибирали. Їм 800 грам хліба давали, а іждивенцям 400. Мати приїхала і забрала мене. Завідуючий хороший мужчина був. Казав: „Тьоть, нехай вона в нас живе. Є чим кормить.” Ні, мати забрала. Своя ж дитина. Поїхали. Там і жили.
 
А в Курячівку вернулися у войну. У нашій хаті була кузня. Тільки її спалили, як дорогу робили у Старобільськ. Я в цьому сели родилась, у Курячівці. Тільки наш хутор Хоменково називався. Люди вмирали. Багато, не багато, а через хату подружка моя жила. Де її батьки подівалися – не знаю. Вона осталася з бабусею. Так бабуся її вбила чи зарубала, посолила в діжку і з`їла. Вона й просилась. А що воно піде просити, як немає нічого ні у кого. А отут по сусідськи баба пішла, підняла три колоски пшениці. Її судили і три года дали. Троє дітей осталось. У 46-му году така засуха була. Нічого не було. У селі одна баба вмерла. А я вже у 46-му робила на путях. Пайок плохесенький, а давали. Гроші платили. Тільки малі.
 

27.07.2009,14:26 | Пономаренко Василь Омелянович, житель с. Гончарівка Сватівського району
27.07.2009,14:21 | Заярний Іван Арсентійович, житель с. Гончарівка Сватівського району
27.07.2009,14:18 | Тюня Серафима Володимирівна, житель м. Сватове
27.07.2009,14:15 | Подорожня Мотря Гаврилівна, житель м. Сватове
27.07.2009,14:00 | Дашкеєва Ольга Михайлівна, житель м. Сватове
04.12.2008,11:47 | «Якщо не геноцид, то що?», Петро Павлович Бородавка
20.11.2008,15:00 | Пономаренко Векла Степанівна, житель сел. Білокуракине
19.11.2008,14:58 | Лавренко Марія Василівня. 1924 р.н., житель сел. Білокуракине
19.11.2008,14:57 | Марченко Мотря Фандіївна, 1918 р.н., житель сел. Білокуракине
18.11.2008,14:59 | Бурківченко Анастасія Степанівна. житель сел. Білокуракине
18.11.2008,14:56 | Горбенко Агрипина Романівна, житель сел. Білокуракине
18.11.2008,14:39 | Снагіцька Марія Дмитрівна, 1915 р.н., житель сел. Білокуракине
17.11.2008,14:38 | Снагіцька Феофанія Дмитрівна, 1915 р.н., житель сел. Білокуракине
17.11.2008,14:37 | Світлична Марія Тихонівна, 1938 р.н., житель с. Нещеретове
14.11.2008,14:35 | Сухоставська Марія Тихонівна, житель с. Нещеретове

|| Наступна сторінка
Сторінки:
123456

Sub_Class with id 0 does not exist
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.loga.gov.ua є обов'язковим.
Технічна підтримка: Відділ інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату
Лист адміністратору Веб-сервера