Голодовку 1932-1933 років помню трошки, я була тоді совсім дитиною ще. Ну, було таке страшне время. Жили ми тоді всі в селі Дем’янівка. В сім’ї були батько, мати, дід, баба і нас 5 дітей. Дід і баба померли в голодовку. Їсти було нічого. Дід та баба, що приготовлять з їди і все казали, хай діти їдять, а самі як-небудь. Варили листки з берестка, акацію, від якої часто хворіли. В дворі була корова, ну ми її продали. Дітей було багато, треба було їх чимсь годувати. Були в селі і багаті. В колхозах був урожай, хоч і маленький, красти було ніяк, нас ганяли, не дай Бог украдемо колосок і принесемо додому. Мати варила дрібну картошку, потім її чистила від шкурки, дрібненько різала і варила суп уже з вареної, щоб менший був отход от неї. Люди між собою мало хто чим ділився, виживали хто як міг. Люди мерли часто. Захороняли в основному каждий свій рід.