Голодовку помню, як же не помнити таке життя. Проживала в селі Дем’янівка в період голодовки. Було нас 9 дітей і батько з матір’ю.

 

Нічого мене так не лякало, як голодовка. Ні війна, ні хвороба, я вже вік прожила і знаю все: голод – це саме страшне. Їли все, що до рук попало. А смерть яка страшна від голоду. Трудно думати про це, а ще трудніше розказувати.

 

Хто зробив голод? Сталін!

 

Наша мамка ходила на Донбас – міняла полотенця, сорочки, штани, а відтіля буряки привозила, картону, зерно чи муку – хто що давав. Ті вижили, що ходили міняти.

 

Дем’янівському активу розрішили для дітей, які голодували, открити садок. Там провіювали полову і варили з того зерна затірку.