«Ніхто цього не чекав. Це було щось страшне. Пам’ятаю наше село. Невеличке село з чарівним пейзажем. Все було тихо і мирно, але не на довгий час. Мій батько був одним із тих, кого називали куркулями. Спочатку на нього наклали невеликі податки, але потім все більші і більші. Правда, жити було ще можна. Ніколи не забуду той день, коли до нашого двору на волах приїхали якісь люди. Вийшов батько, вони довго розмовляли. Коли він повернувся, на його обличчі був смуток. Він сказав: «Все, хай буде, що буде». У нас забрали все, що було. Нас вивезли у лісний ярок і залишили. Була у нас багатодітна сім’я, і всі просили їсти. Коли батько чи мати принесуть додому кусень хліба, то це для нас була велика радість. Першим помер батько, мати довго плакала і голосила: «Що ж тепер буде». Посеред села була яма, куди ховали мерців і засипали сміттям і землею. Після батька майже одночасно померли дві мої сестри. А їсти нічого. Улітку, весною та восени можна було чимось поживитися, а зимою страшний голод. Діти пухли з голоду. Мої брати та сестри мерли один за одним. Їли все, що потрапить під руку, гризли навіть дерева. Основною їжею була трава та жолуді. Зимою в лісі розривали сніг і шукали жолуді, щоб хоч чимось утамувати страшний голод. Були випадки, коли люди їли людей, і навіть батьки дітей. Пам’ятаю, коли мати принесуть їсти, старші діти, накажуть їй, щоб їла сама, бо без неї вони пропадуть. Ми тоді малі і не розуміли, як матері було гірко, коли ми, малі дітлахи, просили їсти, почеплявшись їй на ноги. Найгірше для матері – пережити своїх дітей. Переживши голодовку, нас залишилося тільки двоє – я і мама. Двоє з дванадцяти. Мені було тоді вісім років. Ніколи не забуду, як ми ділилися з сестрою останньою крихтою хліба, як їли жолуді, і як пекло від них у горлі. Це почуття ніколи не покинуть моєї пам’яті: як ловили мишей та різних комах, щоб вкинути щось до рота, як одного ранку, прокинувшись, побачила біля себе свою рідну сестричку, що вмерла вночі. Зараз я згадую ті роки і молю Бога, щоб вам не прийшлося відчувати те, що в свій час відчувала я.