На кладовищі, зразу, як заходиш (вул. Зарічна) з правого боку поховано приблизно 80 чоловік. Моя бабуся, Косенко Наталка, померла під час Голодомору. Я голоду не пам’ятаю, мені було тоді два роки. Рідні розповідали, що їсти було нічого, виварювали корінь лопуха і виходило наче кисіль, їли щавель, кропиву. Як щириця виростала і дозрівала, то збирали зерничко, розтирали і варили кашу. З листя лободи робили салати. Із звіробою, бузини варили чаї.