Мені в 1933 році було 18 років. Я все чітко пам’ятаю. Все в нас позабирали ще навесні 1932 року за те, що не виконали заготівлі. У людей забирали корів, коней, розбирали хліви, клуні, забирали реманент. У нас теж забрали корову, курей і подушки. У мене була одна нова хустина, і ту забрали. Тоді почали ховати те, що залишилося, в лісі. То й там знаходили і забирали.

Навесні і влітку 1933 року з липового листя робили млинці. Торішню гнилу картоплю шукали на полях, як зійшов сніг. Нічогісінько не було. Люди помирали з голоду. Дійшло до того, що людей стали їсти. Один нещасний чоловік підстеріг, як сусідська дівчинка вийшла на город їсти квасець, спіймав, задушив і з’їв її. Хто ходив у колгосп на роботу, видавали по 100 грамів хліба. Хто не міг, той помирав.