14 травня 2012, 17:19
Відкриття “Виставки творів художника і колекціонера Євгена Сагайдачного (1886-1961) із зібрань музеїв України”
11 травня 2012 року у Луганському обласному художньому музеї відбулося відкриття “Виставки творів художника і колекціонера Євгена Сагайдачного (1886-1961) із зібрань музеїв України”.
Виставка творів Євгена Сагайдачного присвячена 125-річчю від дня його народження. Ім`я цієї людини сьогодні майже не згадується.
Євген Якович – художник і педагог, художню освіту здобув у Петербурзі. У 1911-1918 рр. працював художником театру, з 1920р. викладав у навчальних закладах Києва, Дніпропетровська, Миргорода, Косова. Серед його учнів – С.Григор`єв, В.Пузирков, А.Писаренко, М.Федірко.
Ім’я Євгена Сагайдачного було тісно пов’язане з пошуками індивідуального стилю в період авангардних рухів Росії та України початку ХХ століття, у сценографії модерних театрів цієї доби і, головне, розвитком ідей Михайла Бойчука, що апелювали до мистецьких звершень Візантії, наїву проторенесансових велетів епохи треченто і непересічних здобутків українського народного мистецтва.
Уроки Михайла Бойчука для Євгена Сагайдачного – це участь разом з Михайлом Бойчуком у розписах молільні Дуківської бурси у Львові (1911), засвоєння засад неовізантизму, ґрунтовне вивчення технології темперного яєчного розпису, засвоєння й поширення монументального фрескового живопису. Вчення, уроки Михайла Бойчука художник ніколи не оприлюднював, що зберегло йому життя й дозволяло, всупереч обставинам тяжкого існування, займатися улюбленою малярською й графічною творчістю.
Основи традиційного українського народного світовідчування, модерне застосування пластичної форми, новітнє трактування композиційних схем, стилізація живописно-декоративної площинності письма, лаконізм у передачі вербальних мотивів, наближених до наїву народних мальованок і монументалізація образотворчих текстів, - ці основи мистецької індивідуальності художника яскраво виявились у період творчості впродовж 20-30-х років XX ст. Косівські цикли графічних творів митця (кінець 40-50-х років XX ст.) перейняті пафосом народного гуцульського співпереживання.
У Косові розкрилися ініціативи Євгена Сагайдачного та його дружини Зої Сагайдачної в галузі колекціонування творів гуцульського народного мистецтва. Ця сторінка біографії принесла йому визнання далеко поза межами України.
Життєвий шлях Сагайдачного - трагічний і, в силу прикрих історичних умов, йому не дано було сповна реалізувати свої творчі наміри. Мистецька спадщина художника, що чудом вціліла, знаходиться сьогодні в музеях Києва, Львова та Косова, а зібрані подружжям Сагайдачних твори – у Коломиї та Косові.
Експозиція представить близько вісімдесяти творів із колекцій Національного художнього музею України, Національного музею у Львові ім. Андрія Шептицького, Коломийського Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.
