05 жовтня 2012, 11:03
Відкриття виставки творів Ростислава Барто
5 жовтня 2012 року о 14.00. у Луганському обласному художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Ростислава Барто (1902-1974) із фондів Запорізького обласного художнього музею. Виставка відкриває ряд мистецьких заходів, спрямованих на подальший розвиток культурних зв`язків між Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою, Харківською областями.
Московський художник Барто Ростислав Миколайович народився в родині інженера, в 1922 р. закінчив Московське реальне училище, в 1929 р. ВХУТЕМАС (графічне і живописне відділення), навчався у В.Фаворського, І.Нівінського, П.Павлинова, О.Шевченка. Ще в студентські роки він входив до художнього об`єднання “Цех живописців”, у подальшому став членом ОСТа, групи “Бытие”.
Р.Барто – учасник російських, всесоюзних, закордонних виставок. Персональні і групові виставки проходили в Амстердамі, Стокгольмі (1930), Парижі, Цюриху (1931), Венеції (1932), Копенгагені, Варшаві, Сан-Франциско, Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, Марселі, Токіо (1933), Лондоні (1935), Болгарії (1936).
Двадцять два живописних і графічних твори, представлених на виставці, прекрасно характеризують творче обличчя художника-романтика. Його камерні картини викликають захоплення вишуканою красою образів і віртуозною майстерністю виконання. Від перших кроків у мистецтві і до кінця життя він зберігав милування природою і жінкою, поєднуючи його з фантазіями і мріями. Тема Сходу стала головною у становленні Барто як митця.
У 1929 р. була написана дипломна робота “Збір чаю. Чаква”. У той самий період були створені три темперні твори. Всі вони є варіанти однієї теми. Пейзажі часто вирішені в ефектній кольоровій гамі, що створює спокій, умиротворений стан природи. Колір у Р.Барто є основним виразним засобом, його головне знаряддя. У всьому іншому його живописна манера багата на умовності. Узагальненою стилізацією намічені жіночі фігурки. Чайні кущі виникають шляхом продряпування кінчиком пензля по фарбі, що не встигла висохнути. Схематично вирішена перспектива.
Вивчаючи твори виставки, можна зробити висновок, що Ростислав Барто завжди був художником, який передавав найтонші почуття, емоції людини.
Таємнича, романтична ніч в його “Парку” (1930). Тут живе краса природи з її нічним освітленням і запал митця, з яким він втілював лаконічні засоби вираження чорним кольором. Нарочита декоративність виступає в незаписаних місцях твору і в місцях з продряпуванням зображення дерев.
Р.Барто, працюючи над краєвидами, часто відштовхувався від реального мотиву і створював свій умовний, часто напівфантастичний світ. У таких творах особливо притягує відчуття легкості виконання. Манера митця вільна, неповторно артистична. Він продовжує кольором будувати форму, вирішувати просторові завдання і, головне, загальним колоритом досягати емоційної виразності. Ці якості відмічені в одних з кращих пейзажів 1931 р.: “Пейзаж з колонами”, “Берег моря”.
У пейзажі “Берег моря” Барто виключає все другорядне, незначне і настільки ідеалізує природу, що вона отримує неземне обличчя.
У вишуканій кольоровій гамі вирішено “Пейзаж” (1935). Фантастичні дерева, диспропорційність у перспективній побудові, невизначеність періоду року, тижня. Цей пейзаж, скоріше за все, - видіння, враження, бажання створити свою красу.
У 1960-х -1970-х рр. Р.Барто все частіше звертається до техніки монотипії. Його аркуші виконані олійними, акварельними фарбами, образи відтворені з картону, скла, металу, пластика. Барто Р.М. був настільки віртуозним майстром монотипії, що точно знав, яким саме буде результат його роботи.
Анімалістичний жанр представлений Барто однією монотипією “Зебра” (1961). Цей твір має символічне і навіть знакове рішення. Тонкий натяк на характерну витончену легкість і свободу лінії, недомовленість у зображенні пейзажу і тварини – знову підкорюють глядача як досконала імпровізація.
Портретний жанр у творчості Р.Барто завжди займав важливе місце. Чоловічих образів художником створено менше, ніж жіночих. Їм властиве поєднання конкретних рис моделі з національними, потяг до узагальненого образу – типу.
Ніжно пензлем Барто створює цілу галерею жіночих портретів. У мистецтві він їх пристрасний шанувальник, який посилає їм свої поетичні освідчення. Ростислав Миколайович не прямує до правдивої портретної, побутової, соціальної характеристики. Він ідеалізує своїх героїнь, їх зовнішність і мінливий емоційний стан.
У портретних творах гармонійний колорит створений тонкими тональними переходами одного, двох, іноді трьох кольорів. У деяких випадках він підходить до декоративного доповнення у вигляді яскравої смуги, наприклад, у головному уборі. Дивовижно те, що для виконання жіночого обличчя художник обирає кольори, які ніяк не пов`язані з природним кольором людської шкіри. Часто обличчя його моделей написані з градаціями сірого або чорного кольорів і при цьому вони виглядають ніжними, витонченими і природними.
Колекція творів Барто Ростислава Миколайовича відкриває для зацікавлених мистецтвом людей талановитого своєрідного художника. В невеликих за розміром творах він залишив у спадок людям свій внутрішній світ, мрії і фантазії про Красу як одну з головних цінностей на Землі.5 жовтня 2012 року о 14.00. у Луганському обласному художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Ростислава Барто (1902-1974) із фондів Запорізького обласного художнього музею. Виставка відкриває ряд мистецьких заходів, спрямованих на подальший розвиток культурних зв`язків між Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою, Харківською областями.
Московський художник Барто Ростислав Миколайович народився в родині інженера, в 1922 р. закінчив Московське реальне училище, в 1929 р. ВХУТЕМАС (графічне і живописне відділення), навчався у В.Фаворського, І.Нівінського, П.Павлинова, О.Шевченка. Ще в студентські роки він входив до художнього об`єднання “Цех живописців”, у подальшому став членом ОСТа, групи “Бытие”.
Р.Барто – учасник російських, всесоюзних, закордонних виставок. Персональні і групові виставки проходили в Амстердамі, Стокгольмі (1930), Парижі, Цюриху (1931), Венеції (1932), Копенгагені, Варшаві, Сан-Франциско, Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, Марселі, Токіо (1933), Лондоні (1935), Болгарії (1936).
Двадцять два живописних і графічних твори, представлених на виставці, прекрасно характеризують творче обличчя художника-романтика. Його камерні картини викликають захоплення вишуканою красою образів і віртуозною майстерністю виконання. Від перших кроків у мистецтві і до кінця життя він зберігав милування природою і жінкою, поєднуючи його з фантазіями і мріями. Тема Сходу стала головною у становленні Барто як митця.
У 1929 р. була написана дипломна робота “Збір чаю. Чаква”. У той самий період були створені три темперні твори. Всі вони є варіанти однієї теми. Пейзажі часто вирішені в ефектній кольоровій гамі, що створює спокій, умиротворений стан природи. Колір у Р.Барто є основним виразним засобом, його головне знаряддя. У всьому іншому його живописна манера багата на умовності. Узагальненою стилізацією намічені жіночі фігурки. Чайні кущі виникають шляхом продряпування кінчиком пензля по фарбі, що не встигла висохнути. Схематично вирішена перспектива.
Вивчаючи твори виставки, можна зробити висновок, що Ростислав Барто завжди був художником, який передавав найтонші почуття, емоції людини.
Таємнича, романтична ніч в його “Парку” (1930). Тут живе краса природи з її нічним освітленням і запал митця, з яким він втілював лаконічні засоби вираження чорним кольором. Нарочита декоративність виступає в незаписаних місцях твору і в місцях з продряпуванням зображення дерев.
Р.Барто, працюючи над краєвидами, часто відштовхувався від реального мотиву і створював свій умовний, часто напівфантастичний світ. У таких творах особливо притягує відчуття легкості виконання. Манера митця вільна, неповторно артистична. Він продовжує кольором будувати форму, вирішувати просторові завдання і, головне, загальним колоритом досягати емоційної виразності. Ці якості відмічені в одних з кращих пейзажів 1931 р.: “Пейзаж з колонами”, “Берег моря”.
У пейзажі “Берег моря” Барто виключає все другорядне, незначне і настільки ідеалізує природу, що вона отримує неземне обличчя.
У вишуканій кольоровій гамі вирішено “Пейзаж” (1935). Фантастичні дерева, диспропорційність у перспективній побудові, невизначеність періоду року, тижня. Цей пейзаж, скоріше за все, - видіння, враження, бажання створити свою красу.
У 1960-х -1970-х рр. Р.Барто все частіше звертається до техніки монотипії. Його аркуші виконані олійними, акварельними фарбами, образи відтворені з картону, скла, металу, пластика. Барто Р.М. був настільки віртуозним майстром монотипії, що точно знав, яким саме буде результат його роботи.
Анімалістичний жанр представлений Барто однією монотипією “Зебра” (1961). Цей твір має символічне і навіть знакове рішення. Тонкий натяк на характерну витончену легкість і свободу лінії, недомовленість у зображенні пейзажу і тварини – знову підкорюють глядача як досконала імпровізація.
Портретний жанр у творчості Р.Барто завжди займав важливе місце. Чоловічих образів художником створено менше, ніж жіночих. Їм властиве поєднання конкретних рис моделі з національними, потяг до узагальненого образу – типу.
Ніжно пензлем Барто створює цілу галерею жіночих портретів. У мистецтві він їх пристрасний шанувальник, який посилає їм свої поетичні освідчення. Ростислав Миколайович не прямує до правдивої портретної, побутової, соціальної характеристики. Він ідеалізує своїх героїнь, їх зовнішність і мінливий емоційний стан.
У портретних творах гармонійний колорит створений тонкими тональними переходами одного, двох, іноді трьох кольорів. У деяких випадках він підходить до декоративного доповнення у вигляді яскравої смуги, наприклад, у головному уборі. Дивовижно те, що для виконання жіночого обличчя художник обирає кольори, які ніяк не пов`язані з природним кольором людської шкіри. Часто обличчя його моделей написані з градаціями сірого або чорного кольорів і при цьому вони виглядають ніжними, витонченими і природними.
Колекція творів Барто Ростислава Миколайовича відкриває для зацікавлених мистецтвом людей талановитого своєрідного художника. В невеликих за розміром творах він залишив у спадок людям свій внутрішній світ, мрії і фантазії про Красу як одну з головних цінностей на Землі.5 жовтня 2012 року о 14.00. у Луганському обласному художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Ростислава Барто (1902-1974) із фондів Запорізького обласного художнього музею. Виставка відкриває ряд мистецьких заходів, спрямованих на подальший розвиток культурних зв`язків між Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою, Харківською областями.
Московський художник Барто Ростислав Миколайович народився в родині інженера, в 1922 р. закінчив Московське реальне училище, в 1929 р. ВХУТЕМАС (графічне і живописне відділення), навчався у В.Фаворського, І.Нівінського, П.Павлинова, О.Шевченка. Ще в студентські роки він входив до художнього об`єднання “Цех живописців”, у подальшому став членом ОСТа, групи “Бытие”.
Р.Барто – учасник російських, всесоюзних, закордонних виставок. Персональні і групові виставки проходили в Амстердамі, Стокгольмі (1930), Парижі, Цюриху (1931), Венеції (1932), Копенгагені, Варшаві, Сан-Франциско, Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, Марселі, Токіо (1933), Лондоні (1935), Болгарії (1936).
Двадцять два живописних і графічних твори, представлених на виставці, прекрасно характеризують творче обличчя художника-романтика. Його камерні картини викликають захоплення вишуканою красою образів і віртуозною майстерністю виконання. Від перших кроків у мистецтві і до кінця життя він зберігав милування природою і жінкою, поєднуючи його з фантазіями і мріями. Тема Сходу стала головною у становленні Барто як митця.
У 1929 р. була написана дипломна робота “Збір чаю. Чаква”. У той самий період були створені три темперні твори. Всі вони є варіанти однієї теми. Пейзажі часто вирішені в ефектній кольоровій гамі, що створює спокій, умиротворений стан природи. Колір у Р.Барто є основним виразним засобом, його головне знаряддя. У всьому іншому його живописна манера багата на умовності. Узагальненою стилізацією намічені жіночі фігурки. Чайні кущі виникають шляхом продряпування кінчиком пензля по фарбі, що не встигла висохнути. Схематично вирішена перспектива.
Вивчаючи твори виставки, можна зробити висновок, що Ростислав Барто завжди був художником, який передавав найтонші почуття, емоції людини.
Таємнича, романтична ніч в його “Парку” (1930). Тут живе краса природи з її нічним освітленням і запал митця, з яким він втілював лаконічні засоби вираження чорним кольором. Нарочита декоративність виступає в незаписаних місцях твору і в місцях з продряпуванням зображення дерев.
Р.Барто, працюючи над краєвидами, часто відштовхувався від реального мотиву і створював свій умовний, часто напівфантастичний світ. У таких творах особливо притягує відчуття легкості виконання. Манера митця вільна, неповторно артистична. Він продовжує кольором будувати форму, вирішувати просторові завдання і, головне, загальним колоритом досягати емоційної виразності. Ці якості відмічені в одних з кращих пейзажів 1931 р.: “Пейзаж з колонами”, “Берег моря”.
У пейзажі “Берег моря” Барто виключає все другорядне, незначне і настільки ідеалізує природу, що вона отримує неземне обличчя.
У вишуканій кольоровій гамі вирішено “Пейзаж” (1935). Фантастичні дерева, диспропорційність у перспективній побудові, невизначеність періоду року, тижня. Цей пейзаж, скоріше за все, - видіння, враження, бажання створити свою красу.
У 1960-х -1970-х рр. Р.Барто все частіше звертається до техніки монотипії. Його аркуші виконані олійними, акварельними фарбами, образи відтворені з картону, скла, металу, пластика. Барто Р.М. був настільки віртуозним майстром монотипії, що точно знав, яким саме буде результат його роботи.
Анімалістичний жанр представлений Барто однією монотипією “Зебра” (1961). Цей твір має символічне і навіть знакове рішення. Тонкий натяк на характерну витончену легкість і свободу лінії, недомовленість у зображенні пейзажу і тварини – знову підкорюють глядача як досконала імпровізація.
Портретний жанр у творчості Р.Барто завжди займав важливе місце. Чоловічих образів художником створено менше, ніж жіночих. Їм властиве поєднання конкретних рис моделі з національними, потяг до узагальненого образу – типу.
Ніжно пензлем Барто створює цілу галерею жіночих портретів. У мистецтві він їх пристрасний шанувальник, який посилає їм свої поетичні освідчення. Ростислав Миколайович не прямує до правдивої портретної, побутової, соціальної характеристики. Він ідеалізує своїх героїнь, їх зовнішність і мінливий емоційний стан.
У портретних творах гармонійний колорит створений тонкими тональними переходами одного, двох, іноді трьох кольорів. У деяких випадках він підходить до декоративного доповнення у вигляді яскравої смуги, наприклад, у головному уборі. Дивовижно те, що для виконання жіночого обличчя художник обирає кольори, які ніяк не пов`язані з природним кольором людської шкіри. Часто обличчя його моделей написані з градаціями сірого або чорного кольорів і при цьому вони виглядають ніжними, витонченими і природними.
Колекція творів Барто Ростислава Миколайовича відкриває для зацікавлених мистецтвом людей талановитого своєрідного художника. В невеликих за розміром творах він залишив у спадок людям свій внутрішній світ, мрії і фантазії про Красу як одну з головних цінностей на Землі.5 жовтня 2012 року о 14.00. у Луганському обласному художньому музеї відбудеться відкриття виставки творів Ростислава Барто (1902-1974) із фондів Запорізького обласного художнього музею. Виставка відкриває ряд мистецьких заходів, спрямованих на подальший розвиток культурних зв`язків між Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою, Харківською областями.
Московський художник Барто Ростислав Миколайович народився в родині інженера, в 1922 р. закінчив Московське реальне училище, в 1929 р. ВХУТЕМАС (графічне і живописне відділення), навчався у В.Фаворського, І.Нівінського, П.Павлинова, О.Шевченка. Ще в студентські роки він входив до художнього об`єднання “Цех живописців”, у подальшому став членом ОСТа, групи “Бытие”.
Р.Барто – учасник російських, всесоюзних, закордонних виставок. Персональні і групові виставки проходили в Амстердамі, Стокгольмі (1930), Парижі, Цюриху (1931), Венеції (1932), Копенгагені, Варшаві, Сан-Франциско, Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, Марселі, Токіо (1933), Лондоні (1935), Болгарії (1936).
Двадцять два живописних і графічних твори, представлених на виставці, прекрасно характеризують творче обличчя художника-романтика. Його камерні картини викликають захоплення вишуканою красою образів і віртуозною майстерністю виконання. Від перших кроків у мистецтві і до кінця життя він зберігав милування природою і жінкою, поєднуючи його з фантазіями і мріями. Тема Сходу стала головною у становленні Барто як митця.
У 1929 р. була написана дипломна робота “Збір чаю. Чаква”. У той самий період були створені три темперні твори. Всі вони є варіанти однієї теми. Пейзажі часто вирішені в ефектній кольоровій гамі, що створює спокій, умиротворений стан природи. Колір у Р.Барто є основним виразним засобом, його головне знаряддя. У всьому іншому його живописна манера багата на умовності. Узагальненою стилізацією намічені жіночі фігурки. Чайні кущі виникають шляхом продряпування кінчиком пензля по фарбі, що не встигла висохнути. Схематично вирішена перспектива.
Вивчаючи твори виставки, можна зробити висновок, що Ростислав Барто завжди був художником, який передавав найтонші почуття, емоції людини.
Таємнича, романтична ніч в його “Парку” (1930). Тут живе краса природи з її нічним освітленням і запал митця, з яким він втілював лаконічні засоби вираження чорним кольором. Нарочита декоративність виступає в незаписаних місцях твору і в місцях з продряпуванням зображення дерев.
Р.Барто, працюючи над краєвидами, часто відштовхувався від реального мотиву і створював свій умовний, часто напівфантастичний світ. У таких творах особливо притягує відчуття легкості виконання. Манера митця вільна, неповторно артистична. Він продовжує кольором будувати форму, вирішувати просторові завдання і, головне, загальним колоритом досягати емоційної виразності. Ці якості відмічені в одних з кращих пейзажів 1931 р.: “Пейзаж з колонами”, “Берег моря”.
У пейзажі “Берег моря” Барто виключає все другорядне, незначне і настільки ідеалізує природу, що вона отримує неземне обличчя.
У вишуканій кольоровій гамі вирішено “Пейзаж” (1935). Фантастичні дерева, диспропорційність у перспективній побудові, невизначеність періоду року, тижня. Цей пейзаж, скоріше за все, - видіння, враження, бажання створити свою красу.
У 1960-х -1970-х рр. Р.Барто все частіше звертається до техніки монотипії. Його аркуші виконані олійними, акварельними фарбами, образи відтворені з картону, скла, металу, пластика. Барто Р.М. був настільки віртуозним майстром монотипії, що точно знав, яким саме буде результат його роботи.
Анімалістичний жанр представлений Барто однією монотипією “Зебра” (1961). Цей твір має символічне і навіть знакове рішення. Тонкий натяк на характерну витончену легкість і свободу лінії, недомовленість у зображенні пейзажу і тварини – знову підкорюють глядача як досконала імпровізація.
Портретний жанр у творчості Р.Барто завжди займав важливе місце. Чоловічих образів художником створено менше, ніж жіночих. Їм властиве поєднання конкретних рис моделі з національними, потяг до узагальненого образу – типу.
Ніжно пензлем Барто створює цілу галерею жіночих портретів. У мистецтві він їх пристрасний шанувальник, який посилає їм свої поетичні освідчення. Ростислав Миколайович не прямує до правдивої портретної, побутової, соціальної характеристики. Він ідеалізує своїх героїнь, їх зовнішність і мінливий емоційний стан.
У портретних творах гармонійний колорит створений тонкими тональними переходами одного, двох, іноді трьох кольорів. У деяких випадках він підходить до декоративного доповнення у вигляді яскравої смуги, наприклад, у головному уборі. Дивовижно те, що для виконання жіночого обличчя художник обирає кольори, які ніяк не пов`язані з природним кольором людської шкіри. Часто обличчя його моделей написані з градаціями сірого або чорного кольорів і при цьому вони виглядають ніжними, витонченими і природними.
Колекція творів Барто Ростислава Миколайовича відкриває для зацікавлених мистецтвом людей талановитого своєрідного художника. В невеликих за розміром творах він залишив у спадок людям свій внутрішній світ, мрії і фантазії про Красу як одну з головних цінностей на Землі.
