Роз’яснення надано Міністерством праці та соціальної політики України в листі від 19.05.2009 № 5615/0/14-09/026 на лист Державного центру зайнятості щодо застосування Порядку фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого наказом Мінпраці від 07.02.2009 № 45 та зареєстрованого в Мін’юсті 02.03.2009 за № 189/16205 (далі - Порядок).
Визначення понять „простій” та “часткове безробіття” та їх застосування в Порядку
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України час простою
не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
В період простою працівники можуть бути присутніми на робочих місцях,
якщо це вимагає виробництво та є необхідність через певний період термінового залучення працівників до роботи. Якщо від початку простою відома дата можливого поновлення робіт, то працівників можна не зобов’язувати постійно знаходитися на робочих місцях і вони мають з’явитися на роботі у встановлений у наказі час.
На підставі аналізу ситуації на підприємстві відповідно до статті 34
Кодексу законів про працю України під час простою працівників може бути переведено за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. В період простою на підприємстві може бути проведено позаплановий ремонт устаткування, ремонт приміщень (де є потреба) тощо.
Якщо уникнути простоїв в подальшому неможливо, керівництво підприємства має вжити заходів щодо внесення змін до організації виробництва та праці, що може призвести як до застосування на підприємстві на певний період роботи в режимі неповного робочого часу, так і до скорочення чисельності або штату працівників.
Робота в умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості робочого часу, що призводить до скорочення заробітку через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного або структурного характеру є частковим безробіттям відповідно до пункту 7 статті 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - Закон) та пункту 1.1. Порядку.
Тобто, простій на виробництві призводить до застосування роботи в режимі неповного робочого часу або часткового безробіття. Тому як в Законі, так і Порядку використовуються обидва поняття - простій та часткове безробіття.
Відповідно до пункту 2.3. Порядку підприємство подає до центру зайнятості повідомлення про початок простою, що може призвести до часткового безробіття.
Відповідно до пункту 2.2. Порядку допомога по частковому безробіттю надається у разі, коли простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі - цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. В даному випадку мова йде про загальне розуміння простою, складовою якого є і той, що спричинює роботу в режимі неповного робочого часу.
За зазначеним Порядком кошти підприємству надаються лише для виплати допомоги по частковому безробіттю і не можуть бути використані для компенсації витрат роботодавця на оплату простою відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України.
Правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено, що розмір допомоги по частковому безробіттю визначається за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленого працівникові, розмір якої не може перевищувати 500 гривень (постанова правління Фонду від 29.01.2009 №97, зареєстрована в Мін’юсті 17.03.2009 за № 252/16268).
Чи виділяються кошти підприємствам, у яких простій настав до дати набрання чинності Порядком?
Враховуючи, що наказ Мінпраці від 07.02.2009 № 45 „Про затвердження Переліку причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, та Поряду фінансування виплат по частковому безробіттю та надання допомоги по частковому безробіттю” набув чинності з 16 березня 2009 року (день його офіційного оприлюднення), кошти для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю можуть виділятися підприємствам, не раніше зазначеної дати.
Якщо простій виник до дня набуття чинності вказаним наказом, то кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю виділяються лише на період з першого дня простою, підтвердженого повідомленням, - дати його подання (пункт 3.5. Порядку), але не раніше 16.03.2009, до дня закінчення простою. При цьому, загальна тривалість простою не повинна перевищувати шестимісячний строк з дати його фактичного виникнення (пункт 2.2 Порядку).
Що слід розуміти під тимчасовим припиненням виробництва з причин структурного характеру?
Відповідно до пункту 2.3 Порядку про початок простою, що може призвести до часткового безробіття, підприємство подає до центру зайнятості повідомлення (згідно з Додатком 1 до Порядку у повідомленні зазначається дата, з якої починається простій, та кількість місяців, протягом яких він може тривати), а протягом одного місяця після місяця початку простою, підтвердженого повідомленням, підприємство звертається до центру зайнятості із заявою про виділення коштів для виплати допомоги (пункт 2.4 Порядку).
Під причинами структурного характеру необхідно розуміти перепрофілювання, технічне переоснащення, зміна технології виробництва, перехід на інші види сировини тощо, з метою подолання причин, що викликали припинення виробництва на підприємстві, які не пов’язані з перериванням трудових відносин з працівниками підприємства.
Якими актами органів державної влади відповідно до пункту 2.6. Порядку можуть бути підтверджені причини тимчасового припинення виробництва?
Обставини, що призвели до тимчасового припинення виробництва (простою) не з вини роботодавця та працівника, можуть бути підтверджені такими документами:
- актами органів державної влади щодо впливу світової фінансової кризи на галузі економіки, про запровадження надзвичайної ситуації в окремих регіонах України чи про визнання окремих регіонів потерпілими від стихійного лиха (закони Верховної Ради України, укази Президента України, акти КМУ, відомчі акти);
- документами уповноважених органів іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, щодо обставин, що виникли на території цієї держави;
- рішеннями органів державної влади щодо заборони використання
матеріалів, сировини, комплектуючих, що застосовувались у даному
виробництві;
- висновками іншого органу, уповноваженого згідно із законодавством
засвідчувати обставини, що викликали тимчасове припинення виробництва.
Яким чином підтверджувати підприємствам таку причину тимчасового припинення виробництва, як фінансова криза?
Відповідно до Переліку причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття, затвердженого наказом Мінпраці від 07.02.2009 №45, зареєстрованого в Мін’юсті 02.03.2009 за № 189/16205, причиною тимчасового припинення виробництва може бути фінансова криза.
Значна частина підприємств, які мають простої, підпадають під вплив фінансової кризи, що опосередковано підтверджено законодавчими актами України, які відповідно до пункту 2.6. Порядку можуть бути підтвердженням тимчасового припинення виробництва.
На наш погляд, підприємству необхідно довести вплив цієї кризи безпосередньо на діяльність підприємства, а також невідворотність та тимчасовість такого простою для підприємства, тобто можливість виходу його з такої ситуації в період шести місяців з дня початку простою, його виникнення не з організаційно-виробничих причин, що може бути підтверджено підприємством відповідними документами.
Чи виділяються кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю виключно підприємствам, чи можуть також надаватись іншим організаційним формам господарювання (установам, організаціям)?
Яким документом повинна бути підтверджена організаційна форма господарювання підприємства?
Враховуючи статтю 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, кошти на виплату допомоги по безробіттю надаються підприємствам, незалежно від їх форми власності та господарювання, діяльність яких пов’язана із виробництвом.
Організаційно-правова форма господарювання підприємства, а також основні види його діяльності зазначені у Довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Що означають у контексті Порядку поняття “виробництво”, “цех, дільниця із замкнутим циклом виробництва”?
Згідно із статтею 1 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” виробництво (виготовлення) - це діяльність, пов’язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу.
Визначення поняття “цех (дільниця) із замкнутим циклом виробництва” законодавством не визначено. З даного питання Мінпраці листом від 05.04.2009 за № ДЦ-04-3340/0/6-09 звернувся до Мінпромполітики для отримання роз’яснення. Відповідь буде доведена додатково.
Чи поширюється дія Порядку на працівників таких підрозділів підприємства, як бухгалтерія, конструкторські підрозділи тощо?
Відповідно до пункту 3.1 Порядку право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, що спричинив часткове безробіття, працювали не менш як 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
Виходячи із змісту статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по частковому безробіттю надається тим працівникам, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин.
Отже, комісія з питань фінансування, виплат по частковому безробіттю регіонального центру зайнятості повинна під час розгляду питання про виділення коштів підприємству для виплати допомоги, з’ясовувати чи пов’язане скорочення тривалості робочого часу працівників із тимчасовим припиненням виробництва.
Чи можуть виділятися кошти підприємствам, які до моменту настання часткового безробіття були збитковими?
Висновок щодо можливості надання підприємству коштів на виплату допомоги по частковому безробіттю повинна зробити комісія з питань фінансування виплат по частковому безробіттю регіонального центру зайнятості з урахуванням всіх поданих ним документів щодо наявності у нього тимчасового припинення виробництва та пов’язаного з ним часткового безробіття у працівників, відсутності заборгованості по сплаті внесків на випадок безробіття та штрафних санкцій тощо.
Чи надаються кошти на виплату допомоги по частковому безробіттю підприємствам, які знаходяться у стані злиття, приєднання, поділу, перетворення, викликаними наслідками впливу фінансової кризи?
Згідно із статтею 59 Господарського кодексу України, реорганізація підприємства (злиття, приєднання, поділу, перетворення) є однією із форм припинення його діяльності. Отже, припинення виробництва у зв’язку з реорганізацією підприємства не дає права підприємствам на виділення їм коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю.
При цьому, звертаємо увагу, що тимчасове припинення виробництва з причин структурного характеру (перепрофілювання, технічне переоснащення, зміна технологій виробництва та інші заходи з подолання причин, що викликали простій на підприємстві) не позбавляє підприємства права на отримання коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю.
