Комісія у справах альтернативної (невійськової) служби відмічає, що в даний час в Україні створені необхідні умови для реалізації прав громадян на альтернативну (невійськову) службу: розроблена необхідна законодавча та нормативно-правова база; в усіх регіонах створені і функціонують комісії у справах альтернативної (невійськової) служби; урядовим рішенням визначені види діяльності, де громадяни можуть проходити службу, а також релігійні організації, віровчення яких не допускає користування зброєю; створена відповідна система обліку проходження громадянами альтернативної служби.
За весь період дії Закону для проходження альтернативної служби було направлено понад 15 тисяч юнаків.
Разом з тим в організації та проходженні альтернативної служби існують певні проблеми. Зокрема, юнаками порушується визначений законодавством термін подачі до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби заяв про направлення на альтернативну службу. Як показує практика, такі порушення допускаються через незнання громадянами вимог законодавства та відсутність чіткої системи інформування.
Однією із найбільш гострих проблем є підбір місця служби "альтернативникові". В умовах загострення ситуації на ринку праці, роздержавлення підприємств знайти місце роботи на підприємствах державної або комунальної форми власності стає все важче, що ускладнює підбір комісіями місця служби „альтернативнику".
Також існує певна проблема у взаємовідносинах комісії з роботодавцями. Зокрема, це стосується перевищення повноважень роботодавців щодо прийому та звільнення „альтернативників", не повідомлення ними у визначений термін комісії про неприбуття громадянина на місце проходження служби, дострокове розірвання трудового договору в односторонньому порядку, надання „альтернативнику" відпустки з ініціативи адміністрації або скорочення робочого часу, не подання щоквартальних відомостей про використання робочого часу
„альтернативниками", надання додаткових відпусток, недотримання мінімальних гарантій з оплати праці та несвоєчасної її виплати тощо.
Також Комісія відмічає незадовільний стан організації та проходження альтернативної (невійськової) служби у Черкаській області. Зокрема, у Черкаської та Смілянської міських комісіях у справах альтернативної (невійськової) служби не ведуться Журнал реєстрації заяв громадян, які звернулися з питань проходження альтернативної (невійськової) служби, та Книга обліку громадян, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Особові справи сформовані недбало, документи не підшиті. В особових справах „альтернативників" є не всі документи, які мають зберігатися в них. Зокрема, не всі особові справи мають витяги з рішення комісії, документи про освіту „альтернативника", щоквартальні відомості про використання робочого часу, замість корінця направлення зберігається направлення для проходження альтернативної (невійськової) служби, зустрічається ксерокопія документа, що підтверджує істинність релігійних переконань.
Вирішення зазначених проблем, покращання організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні потребує вжиття заходів щодо забезпечення місця служби жителів сільської місцевості, підвищення рівня кваліфікації членів регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби, організаційного та матеріального забезпечення діяльності комісій у справах альтернативної (невійськової) служби, посилення контролю за додержанням власниками підприємств, установ та організацій законодавства про працю під час проходження альтернативної служби спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю.
Виходячи з вищевикладеного, Комісія у справах альтернативної (невійськової) служби України рекомендує:
1. Інформацію про стан організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні взяти до відома та довести її до заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади та регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби.
2. Міністерству праці та соціальної політики:
2.1 забезпечити систематичне (не рідше 1 разу в 5 роки) навчання відповідальних секретарів регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби на відповідних курсах;
2.2 посилити контроль за роботою регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби. Залучати до здійснення перевірок членів Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби України;
2.3 спільно з Мінагрополітики підготувати пропозиції щодо вирішення питань забезпечення робочими місцями „альтернативників" у сільській місцевості;
2.4 посилити інформаційне забезпечення з питань організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні;
2.5 вжити заходів щодо сприяння Черкаській обласній комісії у справах альтернативної (невійськової) служби в усуненні виявлених недоліків у її роботі.
3. Комісії у справах альтернативної (невійськової) служби Автономної Республіки Крим, обласним. Київський та Севастопольський міським комісіям у справах альтернативної (невійськової) служби:
3.1 переглянути склади обласних, районних та міських комісій у справах альтернативної (невійськової) служби та в разі необхідності затвердити нові;
3.2 забезпечити ведення документації відповідно до вимог нормативно-правових актів;
3.3 дотримуватись вимог чинного законодавства при підборі місця проходження служби для проходження альтернативної служби;
3.4 налагодити тісні взаємовідносини з призовними комісіями в частині розміщення у військових комісаріатах інформації щодо альтернативної
(невійськової) служби;
3.5. налагодити тісні взаємовідносини з регіональними органами служби зайнятості щодо підбору місця служби „альтернативникам";
3.6. посилити контроль за проходженням громадянами альтернативної служби, діяльністю районних та міських комісій у справах альтернативної
(невійськової) служби;
3.7 проводити семінари з секретарями районних (міських) комісій з питань альтернативної (невійськової) служби, надавати їх консультативно-методичну
допомогу;
3.8 удосконалювати форми та методи співпраці з роботодавцями щодо забезпечення проходження альтернативної служби відповідно до чинного законодавства.
4. Черкаській обласній комісії у справах альтернативної (невійськової)
служби:
4.1 вжити заходів щодо усунення недоліків в організації та проходженні громадянами альтернативної (невійськової) служби, виявлених під час перевірки
роботи Комісії;
4.2 поінформувати до 1 вересня 2009 року Комісію у справах альтернативної (невійськової) служби України про проведену роботу щодо усунення недоліків в
роботі;
4.3 провести семінари з секретарями районних (міських) комісій з питань організації та проходження громадянами альтернативної (невійськової) служби.
5. Державному департаменту нагляду за додержанням законодавства про
5.1 передбачати у щорічних планах роботи перевірки щодо додержання власниками підприємств, установ та організацій законодавства про працю під час проходження альтернативної служби;
5.2 посилити контроль в регіонах за додержанням власниками підприємств, установ та організацій законодавства про працю під час проходження альтернативної служби.
6. Іншим центральним органам виконавчої влади:
6.1 посилити роботу з керівниками підприємств, установ та організацій, що знаходяться в підпорядкуванні центральних органів виконавчої влади щодо:
дотримання ними законодавства з альтернативної (невійськової) служби;
сприяння комісіям у забезпеченні „альтернативників" місцями проходження служби відповідно до чинного законодавства.
II. Про стан релігії в Україні, її основні напрями та тенденції розвитку
Бондаренко В.П.
Дотримання основоположних принципів свободи совісті, як важливої складової демократичних надбань та невід'ємних прав людини, є ознакою відкритого громадського суспільства. В умовах нових реалій, які склалися в Україні, церква активно сприяє процесу духовного та національного відродження.
Станом на 1 січня 2008 року релігійна мережа в Україні представлена 55 віросповідними напрямками, в межах яких діє 33841 релігійна організація (на 778 більше проти минулого року), в тому числі 32493 релігійні громади, 82 центри та 246 управлінь, 421 монастир, 333 місії, 74 братства, 192 духовні навчальні заклади, 12689 недільні школи.
Дослідження темпів зростання кількості церковно-релігійних інституцій свідчить про те, що починаючи з 2000 р. розширення релігійної мережі набуло усталеного характеру і становило 4,1 — 4,7 відсотків на рік.
Розподіл церковно-релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про домінування в Україні православ'я, до якого входить 16 736 парафій, що становить 51,5 відсотка від загальної кількості релігійних осередків віруючих країни. Водночас, прослідковується тенденція до зменшення їх питомої ваги в загальній складовій, а приріст релігійних громад є нижчим загальнодержавного показника.
Протестантизм в Україні налічує понад 10 тис. релігійних осередків, що складає ЗО відсотків від усієї релігійної мережі. Найбільш чисельний -Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів, що складає 2717 релігійних організацій. На другому місці за чисельністю - Всеукраїнський союз церков християн- віри євангельської-п"ятидесятників (1622 релігійних організацій). Серед протестантських деномінацій відповідний статус набула Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня, яка має у своєму складі 1057 релігійних організацій. Також спостерігається значне кількісне зростання церкви Свідків Ієгови, яку репрезентують 1032 організацій. Діяльність протестантських громад і об'єднань до яких належать громадяни, що проходять альтернативну службу, характеризує виразна спрямованість на активну місіонерську роботу, благодійну та соціальну роботу.
Соціальна діяльність релігійних організацій України характеризується багатовекторністю напрямків роботи та пошуками нових сфер, де така праця є необхідною і корисною суспільству.
іспективи строкової військової служби в Україні
Шибирин Ю.М.
За наслідками проведення весняного призову 2009 року призовні комісії пройшли 323668 осіб. За результатами медичного обстеження визнано придатними до військової служби за станом здоров'я - 251093 особи, з них: надано відстрочку від призову на строкову військову службу - 125117 особам призвано та відправлено для проходження строкової військово! служби - 26500 осіб. Визнано непридатними до військової служби за станом здоров я - 413М>
осіб.
Особливістю весняного призову 2009 року було збільшення кількості громадян, які призвані до військових частин Збройних Сил України у порівняні з весняним призовом 2008 року, на 5000 осіб.
На сьогодні належним чином не організовано виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.08 №226 „Про схвалення Основних напрямків реалізації державної політики щодо соціальних гарантій військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом" щодо створення мотиваційних чинників та привабливих умов проходження військової служби за контрактом.
Враховуючи незадовільний стан з ходу комплектування посад рядового та сержантського складу військовослужбовцями за контрактом та з метою недопущення зниження рівня боєздатності військ Указом Президента України від 10.01.09 №2/2009 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України Про невідкладні завдання щодо підвищення обороноздатності України" строк переходу до комплектування Збройних Сил України виключно військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, продовжено до 2015 року.
Інформація
про організацію та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні
Альтернативна служба в Україні запроваджена замість військової строкової 17 років тому (тобто з 1992 року) для тих юнаків, які за релігійними переконаннями не можуть брати до рук зброю. Конституційне право цієї частини громадян на свободу світогляду та віросповідання реалізується через Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу", Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, інші нормативно-правові акти.
В Україні створені необхідні умови для реалізації прав громадян на альтернативну службу. Розроблена необхідна законодавча і нормативно-правова база, в усіх регіонах створені і функціонують комісії у справах альтернативної (невійськової) служби, визначені види економічної діяльності, де юнаки можуть проходити службу, а також релігійні організації, віровчення яких не допускає користування зброєю; діє відповідна система обліку проходження громадянами альтернативної служби.
Всього за час дії Закону для проходження альтернативної служби було направлено понад 15 тисяч юнаків. Як свідчить статистика, починаючи з 2000 року чисельність громадян, які направляються на альтернативну службу, від призову до призову зменшується, що є результатом демографічної ситуації в Україні. Якщо в 2000 році було направлено на альтернативну службу 1218 осіб, то у 2005 - вже майже наполовину менше - 591, у 2008 - 500.
Традиційно більше всього „альтернативників" у західних регіонах. Із загальної кількості направлених на альтернативну службу за осінній призов 2008 року кожен другий - житель Західної України, в тому числі, кожен шостий житель Волинської області, кожен сьомий - Чернівецької.
За релігійними переконаннями найбільша кількість громадян, направлених на альтернативну службу в Україні, належить до Християн віри євангельської та прирівняних до них згідно із зареєстрованими статутами, частка яких серед альтернативників складає більше третини (35,6%), Свідків Ієгови - 32,0% та Євангельських християн-баптистів - 18,6%.
Станом на 31 грудня 2008 р. альтернативну (невійськову) службу проходило в Україні 827 громадян, хоча в попередні роки цей показник був у 3-4 рази вищим.
Аналіз сфер застосування праці "альтернативників" свідчить, що найбільшого поширення набула їх зайнятість у сфері охорони навколишнього середовища, де проходять альтернативну службу більше 40% „альтернативників", та сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги, у якій задіяний кожен четвертий „альтернативник".
Комісія у справах альтернативної (невійськової) служби України постійно працює над удосконаленням законодавчої та нормативно-правової бази з питань організації та проходження громадянами України альтернативної (невійськової) служби. За роки дії закону до нього декілька разів вносились зміни, зокрема щодо
розширення сфер застосування праці „альтернативників" шляхом введення нових видів економічної діяльності та залучення підприємств змішаної форми власності, переважна частка у статутному фонді яких є у державній або комунальній формі власності. Змінено повноваження щодо визначення сфери застосування праці „альтернативників". Якщо раніше види економічної діяльності, де „альтернативники" можуть проходити службу визначались в Законі, а Кабінет Міністрів України визначав Перелік підприємств, установ та організацій, то з 2004 року повноваження щодо визначення переліку видів економічної діяльності, передані Кабінету Міністрів України. Законодавством визначені лише пріоритетні види економічної діяльності. Безпосередньо розробку переліку підприємств покладено на місцеві органи виконавчої влади, що сприяє більш ефективному використанню праці "альтернативників", враховуючи особливості кожного регіону, його потреби та пріоритети.
Також законодавчо установлено співвідношення між терміном строкової військової та альтернативної служби, яке складає в даний час 1:1,5.
Ряд змін вносилось і до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. № 2066, в межах яких затверджено Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, визначено нові терміни альтеративної служби, нові повноваження Голови Комісії з питань альтернативної (невійськової) служби України тощо.
Комісією у справах альтернативної (невійськової) служби України постійно надається консультаційна допомога секретарям регіональних комісій. На місця направлялися рекомендації щодо покращання роботи регіональних комісій, відповіді на запити, надавались консультації за телефоном. Періодично проводяться перевірки діяльності окремих комісій у справах альтернативної (невійськової) служби, здійснюється моніторинг стану організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в регіонах. Зокрема, в 2009 році було перевірено діяльність регіональних комісій з альтернативної (невійськової) служби в Донецькій та Черкаській областях. Два рази на рік (за весняний та осінній призов) на підставі даних регіональних комісій узагальнюються статистичні дані за формою №1-АС, готується та направляється в Кабінет Міністрів України інформація про стан організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні.
Разом з тим в організації та проходженні альтернативної служби існують певні проблеми, зокрема, щодо порядку звернення юнаків до комісії у справах альтернативної (невійськової) служби.
Діючим законодавством передбачено, що для вирішення питання про направлення на альтеративну службу громадянин повинен подати заяву до комісії не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу. Більше того, порушення зазначеного терміну розглядається як підстава для відмови у направленні на альтернативну службу. Але, як показує практика, термін, визначений законодавством, порушується більшістю призовників переважно не з їх вини. Як правило, про порядок направлення на альтернативну службу юнаки дізнаються у військкоматі після початку призову. Певну інформацію про альтернативну
службу мають ті із них, хто має повну загальну середню освіту і проходив початкову військову підготовку. Решта такої інформації практично позбавлені. Тому порядок інформування призовників щодо умов направлення на альтернативну (невійськову) службу потребує удосконалення та чіткого визначення.
Однією із найбільш гострих проблем в організації та проходженні альтернативної (невійськової) служби залишається підбір місця служби. Особливо ця проблема ускладнилась у зв'язку із фінансовою та економічною кризою. Потреба у працівниках підприємств, установ та організацій скоротилася у порівнянні з початком минулого року удвічі. Навантаження на одне вільне робоче місце зросло в декілька разів і станом на 1 червня 2009 року складало в середньому в Україні 9 чол., а в Івано-Франківській області - 49 чол., Хмельницькій - 32, Черкаській - 30, Львівській - 21, Чернівецькій - 19. Крім того, слід враховувати, що в результаті процесу приватизації зменшується кількість державних та комунальних підприємств, а для направлення юнаків для проходження альтернативної служби на приватні підприємства нема підстав, оскільки це не відповідає чинному законодавству. Особливо гострою ця проблема є в сфері сільського господарства. Підприємства сільського виробництва, інші організації та установи є практично єдиним варіантом працевлаштування в сільській місцевості. Проте фактично всі вони приватно-корпоративної форми власності. Тому в сільській місцевості пошук робочого місця для проходження альтернативної служби за місцем проживання або в місцевості, звідки юнаки мали б можливість щоденно повертатись додому, є досить складним. Адже в разі проходження альтернативної служби юнаками не за місцем проживання підприємства повинні забезпечувати їх житлом, а це вимагає певних коштів і роботодавці не хочуть або не мають можливості брати на себе таку відповідальність. Мінпраці неодноразово намагалось вирішити цю проблему шляхом надання права комісіям направляти „альтернативників" на приватні підприємства. Ця позиція не була підтримана Мінагрополітики, Мінекономіки.
Як наслідок фінансово-економічної кризи почастішали випадки скорочення за ініціативою роботодавців тривалості робочого дня чи тижня, що приводить до подовження терміну альтернативної служби. Так, в Донецькій області на комунальному підприємстві „Краматорське трамвайно-тролейбусне управління" впродовж 2008-2009 років щоквартально робочий час „альтернативників" скорочувався на 3-15 днів. Аналогічні випадки мали місце в Миколаївській та Запорізькій областях, причому в останній роботодавці не завжди інформували про це комісію, що є порушенням чинного законодавства.
Почастішали випадки намагання роботодавців в умовах скорочення виробництва „позбавитись" від „альтернативників".
За інформацією Кримської Республіканської комісії роботодавець примушував „альтернативника" звільнитись за власним бажанням, хоч це є порушенням чинного законодавства. Випадки звільнення „альтернативна" за власним бажанням зафіксовані і у м. Черкаси. Строковий трудовий договір не може бути укладено чи розірвано ні з ініціативи „альтернативника", ні за його
згоди. В разі виникнення якихось неузгодженостей (не виплата заробітної плати, скорочення робочого часу з ініціативи адміністрації) громадянин, який проходить альтернативну (невійськову) службу, має право звернутись до комісії з умотивованою заявою щодо зміни місця проходження служби і лише за її згоди і відповідно до її рішення змінити місце служби. В іншому випадку самовільна зміна місця проходження альтернативної служби розглядається як серйозне порушення законодавства.
Ці факти є свідченням порушення роботодавцями законодавства про альтернативну (невійськову) службу. Але не можна не відмітити, що такі порушення є і наслідком недостатнього контролю за проходженням альтернативної служби з боку регіональних комісій. Зокрема, комісіями не достатньо використовується для цього законодавчо визначений механізм контролю, а саме : щоквартальне подання роботодавцями комісіям табелів про використання ними робочого часу. Не всі роботодавці відповідально ставляться до цього зобов'язання, а комісії не проявляють належної наполегливості в цьому питанні. Поширеним є надання такої інформації в днях, в той час, як вона має вестись в годинах. Це не дає змоги комісії контролювати, як працює „альтернативник", чи не порушує трудове законодавство.
Відсутність у справах „альтернативників" щоквартальних відомостей про використання робочого часу виявлено у м. Черкаси. В окремих із них замість щоквартальних відомостей про використання робочого часу була надана характеристика від роботодавця.
Непоодинокими є факти неправильних записів у трудовій книжці. Так в м. Черкаси виявлено факти прийняття юнаків на роботу, а не для проходження альтернативної служби, та подальшого звільнення з роботи, а не у зв'язку із закінченням альтернативної служби
Наявність таких фактів порушень роботодавцями законодавства про альтернативну (невійськову) службу свідчить про недостатню роботу регіональних комісій з роботодавцями. Там де така робота проводиться регулярно і системно, зазначені порушення відсутні.
Прикладом такої співпраці є Донецька область, міськими та районними комісіями якої проводиться інформаційно-методична робота з відділами кадрів підприємств, установ та організацій з питань проходження альтернативної служби, проводяться семінари для керівників кадрових служб.
Останнім часом комісіями знову піднімається питання про втрату „альтернативнами" зв'язку із релігійними організаціями. Мова йде про те, що юнак, якому на підставі його релігійних переконань строкову військову службу замінили альтернативною, і істинність релігійних переконань якого підтверджена релігійною організацією, через деякий час (це може бути 2-3 місяці) після призову перестає відвідувати релігійну організацію, втрачає з нею зв'язок. Керівники релігійних організацій звертаються до комісії з проханням призупинити йому альтернативну (невійськову) службу. Проте чинним законодавством означена причина не визначена як підстава для припинення альтернативної (невійськової) служби. Мінпраці було опрацьовано це питання підготовлені пропозиції, щодо внесення змін до чинного законодавства в частині
призупинення альтернативної служби у разі втрати „альтернативником" зв'язку з релігійною організацією. Проте ця позиція не була підтримана, як така, що суперечить світовій практиці і порушує права громадян на свободу віросповідання. На думку правозахисників істинність релігійних переконань визначається на час призову і є підставою для направлення громадянина на альтернативну службу. Право громадянина на свободу віросповідання, а відповідно і зміну релігійних переконань, гарантовано йому Конституцією і не може бути підставою для застосування до нього санкцій.
Як показують перевірки стану організації та проходження альтернативної (невійськової) служби в Україні існують певні недоліки в роботі регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби, зокрема щодо організації альтернативної служби.
Деякими комісіями у справах альтернативної (невійськової) служби, як наприклад Черкаською та Смілянською міськими комісіями Черкаської області, проводиться тільки одне засідання комісії, на якому розглядаються заяви громадян про направлення на альтернативну службу та визначається місце проходження альтернативної служби громадян, що є порушенням вимог Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.99 № 2066. Мають місце порушення термінів подання заяв „альтернативниками" (м. Донецьк, м. Констянтинівка, Мар'їнський район Донецької області, м. Черкаси та м. Сміла Черкаської області), де мають місце випадки подачі заяв навіть в період призову.
Також мають місце порушення вимог законодавства щодо ведення та оформлення документації. Так, Черкаською та Смілянською міськими комісіями Черкаської області не ведуться Журнал реєстрації заяв громадян, які звернулися з питання проходження альтернативної служби та Книга обліку громадян, які проходять альтернативну (невійськову) службу. Книга обліку громадян, які проходять альтернативну (невійськову) службу, є документом суворої звітності, має бути пронумерована, прошнурована, підписана головою комісії та скріплена печаткою. Допуск до роботи з книгою повинен бути суворо обмежений. Книга зберігається 75 років. До того ж відповідно до Книги обліку визначається номер особової справи „альтернативника". У Черкаській області особові справи не мають номеру.
В особових справах „альтернативників", що ведуться вищезазначеними комісіями, є не всі документи. Зокрема в окремих особових справах відсутні витяги з рішення комісії, документи про освіту „альтернативників", замість корінця зберігаються направлення для проходження альтернативної служби, зустрічаються ксерокопії документів, що підтверджують істинність релігійних переконань (Черкаська та Смілянська міські комісії Черкаської області, Маріупольська міська комісія Донецької області).
Встановлено також порушення п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року №1795 щодо видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, та ст. 5 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу" в частині вимог щодо
дотримання форми власності підприємств, на яких громадяни можуть проходити альтернативну службу. Наприклад, у м. Сміла Черкаської області „альтернативник" був направлений для проходження служби в церкву „Воскресіння".
Серед основних причин виявлених порушень:
- незадовільний контроль за проходженням альтернативної служби,
- відсутність штатних посад відповідального секретаря комісії;
- постійні зміни складу регіональних комісій, що негативно позначається на якості їх роботи.
Потребує вирішення також питання фінансування діяльності регіональних комісій у справах альтернативної (невійськової) служби, які в даний час не завжди мають навіть необхідні канцелярські товари. Відповідно до Положення про комісії у справах альтернативної (невійськової) служби матеріально-технічне забезпечення діяльності регіональних комісій покладено на Головні управління праці та соціального захисту, які не завжди мають можливість повністю забезпечити потреби комісій.
Особливого контролю потребує проходження альтернативної служби з боку інспекції по нагляду за додержанням законодавства про працю, на яку законодавством „Про альтернативну (невійськову) службу" покладена ця функція.
