Юрій Ареф’єв також згадав події 22 січня 1990 року, коли тисячі людей створили живий ланцюг між Києвом та Львовом, відзначаючи День Соборності, тим самим підтвердивши, що ми є народом духовним, об’єднаним як спільною пам’яттю про минуле, так і турботою та відповідальністю за прийдешнє.

 

Окрему увагу Юрій Євгенійович звернув увагу на сьогодення Луганщини як невід’ємної частини єдиної соборної України: «Консолідованою владною командою за підтримки луганчан ми зводимо дім, у якому будуть жити наші діти й онуки. Скоординовані, дружні зусилля обов’язково повинні дати результат. Цей результат – десятки зданих в експлуатацію соціальних об’єктів, серед яких такі важливі, як школа в Олександрівську, філармонія, аеропорт, обласна туберкульозна лікарня, 60-квартирний житловий будинок для медиків. Цей результат втілився не тільки в позитивних економічних показниках, а й у десятках соціальних проектів: підтримка багатодітних родин, дітей-сиріт, створення умов нормального життя для людей з обмеженими фізичними можливостями й багато іншого. Ми маємо бути гордими з того, що за останні два непрості роки нам вдалося стабілізувати ситуацію в економіці, створити умови для соціального та економічного розвитку регіону.

 

Незважаючи на труднощі, пов’язані зі світовою економічною кризою, нам вдалося за підсумками 2008 року залишитися на третьому місці в Україні по обсягах реалізованої промислової продукції. Позитивне фінансове сальдо у 2008 році склало 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Зараз ми мобілізуємо всі ресурси, аби економіка області пройшла через випробування кризою з мінімальними втратами. Обласною радою затверджено антикризовий план, який враховується в проекті обласного бюджету. Попереду важкий рік. Але найважливішим завданням для обласної влади є прагнення того, щоб луганчани відчували стабільність у своєму житті. Саме тому ми будемо заощаджувати на всьому, але не на соціальних виплатах».