23 червня 2011, 14:37

Єдиний день інформування населення з нагоди 15-ї річниці Конституції України пройшов сьогодні на Луганщини

23 червня в усіх містах та районах Луганської області пройшов Єдиний день інформування населення з нагоди 15-ї річниці Конституції України. Лектори обласної та місцевих лекторських груп розповіли про стан реалізації Основного Закону, основні віхи його історії, перспективи вдосконалення та створення Конституційної Асамблеї. Зазначено, що прийняття у червні 1996 року Конституції України дозволило країні ствердитися як незалежній державі, визначити незмінний курс на демократію та верховенство права, захист прав і свобод громадян.

Матеріали до єдиного дня інформування населення з нагоди 15-ї річниці Конституції України

          Загалом, термін «конституція» походить від латинського «constitutio», що означає «установлення», «устрій». Конституція – це нормативно – правовий акт, або сукупність таких актів, за допомогою яких народ, чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми народовладдя, систему органів державної влади та місцевого самоврядування, визначають порядок їх формування та діяльності, основні права, свободи та обов'язки громадян та інших соціальних інститутів громадянського суспільства. Інакше кажучи, конституція встановлює і закріплює устрій держави, саме за це її називають основним законом.

Після розпаду СРСР і здобуттям нашою країною незалежності розпочався новий етап у розвитку конституційного процесу в Україні. Важливе конституційне значення мав Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, який дістав підтримку на референдумі 1 грудня 1991 року. До прийняття нової Конституції України діяла Конституція УРСР. У сучасному світі, в тому числі і в Україні, відбуваються переоцінка багатьох соціальних цінностей, їх нове осмислення у світлі історичного досвіду XX сторіччя і глибоких суперечностей теорії і практики радянського соціалізму.

28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України було прийнято Конституцію незалежної України. Ця подія, безперечно, стала однією з найважливіших в історії Незалежної України та українського народу. Конституція засвідчила соціальну, політичну та юридичну цінність Основного Закону нашої країни на шляху побудови нової громадянської спільноти. Вона є надзвичайно важливим політико-правовим актом довгострокової дії, фундаментом не лише сучасних, а й майбутніх перетворень у нашому суспільстві, основою його консолідації.

Прийняття Верховною Радою України Конституції нашої держави стало, без перебільшення, значним суспільно-політичним явищем в житті українського народу. Цією подією було формально завершено один із найважливіших періодів новітнього конституційного розвитку держави, з іншого боку (на сподівання абсолютної більшості українських громадян) – мав розпочатися процес стабілізації суспільно-політичного та економічного життя в державі, піднесення добробуту її громадян та перетворення пострадянської України в сучасну демократичну європейську державу.

З прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей – усе те, що формує політико економічну систему, а також внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій та зміцнило міжнародний авторитет молодої держави Україна. Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості.

Головними рисами сучасних конституцій є:

1) конституції, як правило, пов'язані із закріпленням демократичного ладу, хоча історія знає й винятки з цього правила (конституції тоталітарних держав);  

2) сучасні демократичні конституції спрямовані передусім на закріплення прав і свобод людини й громадянина;

3) демократичні конституції саме народ визнають основним джерелом влади в суспільстві;

4) державна влада діє на основі принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

5) демократичні конституції найважливішим принципом суспільного життя вважають принцип порозуміння, розумного компромісу між різними соціальними верствами населення та політичними угрупованнями;

6) закріплення принципу ідеологічної багатоманітності, яка звільняє особистість від диктатури пануючої думки;

7) сучасні конституції мають основоположний характер;

8) сучасні конституції є реальними і стабільними.

З розвитком суспільства – розвиток Конституції неминучий.

Активні дискусії щодо необхідності внесення змін до Конституції розпочались ледве не з моменту її схвалення у 1996 році. І вже у 1998 році у Верховній Раді України були зареєстровані перші законопроекти, якими передбачався перегляд окремих положень Основного Закону, насамперед - в частині засад взаємодії між гілками влади, пошук оптимального співвідношення повноважень у трикутнику «президент – парламент – уряд».

         8 грудня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Конституції України» (№2222-ІV). На жаль, цей Закон був вкрай недосконалим з точки зору правової якості, що неприпустимо для акта, який стає невід’ємною частиною Конституції.

Прийняття Закону «Про внесення змін до Конституції України» здійснювалося з порушенням вимог статті 159 Конституції України, тобто без отримання висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Зокрема, зміст законопроекту №4180, за який відбувалося голосування 8 грудня 2004 року відрізняється від законопроекту, який попередньо схвалювався Верховною Радою України і на який отримувався Висновок Конституційного Суду України від 12 жовтня 2004 року.

Як сказано у абзаці сьомому пункту 3 мотивувальної частини цього Рішення Конституційного Суду України «законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, підлягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону «Про внесення змін до Конституції України».

Пошук оптимального співвідношення повноважень у трикутнику «президент-парламент-уряд» завершився у 2004 році, коли до Конституції було внесено зміни, які «по формі» запровадили в Україні «парламентсько-президентську» республіку, а по суті – остаточно дестабілізували функціонування вищих органів держави.

У зв’язку з тим, що потреба внесення змін до Конституції не викликає особливих сумнівів, виникає просте питання: як забезпечити внесення до Основного Закону таких змін, які б слугували інтересам суспільства, а не ситуативним інтересам політиків?

 Способи перегляду Основного Закону на сьогодні окреслює сама Конституція України, а саме – Розділ 13 Основного Закону. Ці способи носять політичний характер – адже зміни до Конституції мають ініціюватись одним з центрів політичної влади – главою держави або парламентом, що неодмінно породжуватиме ті проблеми, про які йшла мова вище. Законопроект про внесення змін до Конституції підлягає обов’язковому розгляду парламентом, що, знову ж таки, призводить до політизації конституційного процесу і перетворення конституційних змін на інструмент задоволення інтересів кваліфікованої парламентської більшості. Виходячи з цього владі потрібно знайти вірний та суспільно-вигідний шлях модернізації основного Закону України.

З приходом до влади Президента України Віктора Януковича розвиток Конституції вийшов на новий рівень.

По-перше Конституційним Судом України було прийнято рішення про не легітимність прийнятого в 2004 році Закону «Про внесення змін до конституції України».

По-друге Президент України підтримав ініціативу, з якою раніше виступав екс – президент України Л.Кравчук, – створити Конституційну Асамблею, яка повинна зайнятися питанням вдосконалення української Конституції.

Одним з найважливіших питань, яке повинно вирішити сучасна влада – це вдосконалення нормативно – правової бази держави, яка буде лобіювати інтереси усіх громадян, та покращувати взаємовідношення громадськості та влади.

Президент України Віктор Янукович в одному з своїх виступів наголосив – «Ми повернулися до Конституції, яку Європа та світ визнали як одну з найкращих. Ця Конституція дозволила Україні ствердитися як незалежній державі, визначити незмінний курс на демократію та верховенство права, захист прав і свобод громадян. Я підтримую ідею референдуму, а також ідею Конституційної Асамблеї, як механізм для ефективної консолідації на шляху реформування політичної системи. Це – легітимний шлях, яким ми будемо йти. Ми маємо зробити Україну сильною, сучасною, конкурентоспроможною державою і я вірю в підтримку народу у цій важливій і дуже відповідальній справі».