27 січня 2012, 12:00

Інтерв'ю Міністра регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Анатолія Близнюка виданню "День", №11 від 25 січня 2012 р.

Анатолій БЛИЗНЮК: Було би правильніше, щоб усі тарифи встановлювали не оглядаючись на політику



Міністр регіонального розвитку, будівництва й ЖКГ України Анатолій Близнюк є одним з провідних фігурантів економічних реформ. Близькість до Президента (свого часу він був його першим заступником у Донецькій облдержадміністрації) дозволяє йому виявляти сміливість і рішучість. Міністерство планує 2012 року вийти на докризовий рівень будівництва житла й ввести в експлуатацію 10,2 мільйона квадратних метрів. При цьому Мінрегіонбуд має намір законодавчо підсилити відповідальність забудовників за зрив термінів введення житла. А ще в його планах такий грандіозний реформаторський масив, як адміністративна й територіальна реформа. З неї й почалася наша розмова з міністром.

— На нещодавній прес-конференції Президент сказав, що цього року пріоритетом буде реформа місцевого самоврядування, поглиблення реформ на місцевому та регіональному рівнях. Вони стануть зоною відповідальності вашого міністерства й стрижнем регіональної політики, яку воно формує для країни? І в чому ці реформи полягатимуть?

— Минув перший етап адміністративної реформи, підсумком якого стала реорганізація органів держуправління, зокрема, що стосується нас, з двох міністерств — Мінрегіонбуд і МінЖКГ — стало одне — Мінрегіон. І сьогодні відпрацьовуємо основні напрямки дій на 2012 рік. Після затвердження на Комітеті економічних реформ національного плану дій у цій сфері буде видано відповідний указ Президента. Ми розуміємо, що слід зробити. Якщо говорити про регіональну політику, то, по-перше, треба чітко визначити ефективну структуру державних обласних адміністрацій.

— Тобто скоротити кількість їхніх працівників?

— Не обов’язково. В окремих випадках може бути й навпаки (залежно від того, які функції хто виконуватиме в новій системі). Тому завжди треба виходити з трьох позицій: які повноваження будуть передані, яка структура буде ефективнішою й хто братиме участь у цих процесах. Ідея реформування полягає в тому, щоб побудувати ефективну систему.

Крім того, Президент правильно сказав, що наступний етап реформи — місцеве самоврядування. І тут знову слід визначитися — чого ми хочемо. Якщо говоримо про принципи субсидіарності, які передбачають усе те, що громада має робити сама, то для цього вона має бути самодостатньою й у фінансовому плані. Те, чого вона не може виконати сама, нехай делегує на рівень держави. У цьому випадку буде взаємний процес. Візьмемо проблему роботи територіальних громад.

Держпослугам — публічний стандарт

Сьогодні більш як половина регіонів має громади з населенням менш як тисячу осіб. У кожній з них є голова сільради, секретар, у деяких іще й землемір. Як і за що їх утримувати? Відповіді на це запитання досі не було. Адже ці люди не займаються якоюсь продуктивною працею, нічого країні не заробляють. І державних функцій з надання державних послуг вони не виконують. Тоді як, згідно із законом, кожна людина на певній території, наприклад у радіусі двох кілометрів, має отримувати певний перелік послуг. Тобто треба перейти до створення публічних стандартів при формуванні переліку державних послуг.

— А якщо конкретно, які повноваження буде передано на місця: медицина, школа?

— Має бути етапність і послідовність у наданні стандартів. У себе в селі — один набір послуг, в районі — другий, в області — третій. Наприклад, комп’ютерну томографію можна отримати лише в обласному центрі або в якомусь базовому місті цієї ж області. Довкола цих великих конгломератів мають формуватися й надаватися послуги за принципом єдиного медичного, освітнього, правового простору. І так само органи місцевого й державного управління.

«З 12 тисяч сільрад після територіальної реформи може залишитися не більш як три тисячі»

— Коли цей перелік буде готовий?

— До кінця 2012 року. Зараз до парламенту подано законопроект, що стимулює територіальну реформу, — «Про об’єднання територіальних громад». Сьогодні закон «Про місцеве самоврядування» дозволяє людям самостійно приймати рішення про об’єднання. У Донецькій області є приклади таких об’єднань: чотири сільради об’єдналися в дві — і жодних проблем. Вони збільшилися — й людям стало краще. А поданий до парламенту закон передбачає фінансові стимули для такого об’єднання.

— Тобто ви хочете мотивувати скорочення кількості сільських рад шляхом їх об’єднання?

— Так. Ми хочемо фінансово стимулювати об’єднання сільських рад, і, як наслідок, буде скорочення їх загальної чисельності.

Адміністративна реформа можлива двома шляхами. Або все робиться в рамках чинного законодавства добровільно, або можна ділити громади з-під палиці з Києва. Але другий варіант для нас неприйнятний.

— У скільки разів має скоротитися кількість сільських об’єднань?

— Сьогодні існує 12 тисяч сільрад, а в перспективі, після проведення реформи, може залишитися не більш як три тисячі.

— А коли ухвалять закон «Про об’єднання територіальних громад»?

— Розраховую, що його ухвалять у першому півріччі 2012 року.

— Закон рамковий? Ви не доходите в ньому до кожного села? Не нав’язуєте їм свою думку?

— Так. Це закон зі стимулами.

— Чи справді деякі органи місцевого самоврядування ухиляються від виконання закону «Про регулювання містобудівної діяльності»?

— Ніхто нічого не саботує, просто далеко не всі умови для реалізації цього закону дозріли. Згідно з чинним законодавством, кожна громада в Україні повинна мати містобудівну документацію. На сьогоднішній день більш як половина регіонів її не має. Тобто, в принципі, нічого саботувати! Аби провести цю роботу в цілому в країні, необхідно щонайменше 320 мільйонів гривень. А регіони не можуть дозволити собі витратити ці гроші. Ще більше проблем у районах. З 495 районів країни 75% не мають містобудівної документації. А міста не мають генеральних планів.

Відсутність містобудівної документації — підстава, щоб громади не могли розпоряджатися своєю землею. Тому зараз прийнято рішення відкласти виконання цього закону до 2013 року. Але це не означає, що всі не повинні діяти. Органам місцевого самоврядування слід шукати джерел, щоб розробити містобудівну документацію до початку 2013 року.

— Чи можливим є в Україні найближчим часом будівельний бум хоча б на тому рівні, що був до кризи 2008—2009 років?

— Будівельний бум буде тоді, коли в ринкових умовах з’явиться збалансований попит на житло. Сьогодні в Україні немає платоспроможного покупця на житло. З побудованих 2011 року 9,7 мільйона квадратних метрів продали далеко не всі. Тому головне — формування платоспроможного попиту. Потрібні механізми, які б його стимулювали. І ми працюємо над цим.

— Яким, на вашу думку, є потенціал зниження цін на нове житло, на метр квадратний? Ви, напевно, проводили якісь дослідження й аналізи?

— Потенціал скрізь різний. І зарплати в тих чи інших регіонах, районах дуже відрізняються. Десь двірник, наприклад, може працювати за 800 гривень, а в Києві ви знайдете такого? У нашій столиці будується 30% усього житла, що зводиться в країні. Отже, й вартість житла тут не порівняти з тією, що виходить у інших місцях. Можливості зниження матеріальних і трудових витрат, повторюю, є, скрізь є! Але я прибічник того, щоб виграш від цього використовувати на те, щоб підвищувати людям зарплату. Не всі, зокрема, напевно, й ви, з цим згодні. Щоб переконати вас, наведу такий приклад. Ваш чоловік або дружина —будівельник, і ви хочете придбати квартиру. І ось будівельники добиваються зниження собівартості квадратного метра на 10%. Що ви оберете: здешевити квадрат на 10% чи підвищити зарплату на 30%? Я розумію, вам схочеться й одне, й друге. Але, насправді, в країні треба підвищувати зарплату, бо вона визначає попит на той-таки квадратний метр. А цей попит зараз досить низький, і тому далеко не все, що збудовано, вдається продати.

— А є сьогодні в будівництві революційні технології, які дозволяють істотно знижувати собівартість?

— Колись нам розповідали про одноповерхову Америку, де живе дуже багато небагатих сімей. Але технологія одноповерхового й малоповерхового будівництва відтоді пішла далеко вперед. І ми можемо сьогодні обирати чи то канадську, чи то німецьку технологію, коли стіна завтовшки 200 міліметрів з утеплювачами відповідає за теплопровідністю півтораметровій цегляній стіні. А не хочете — продовжуйте будувати по-старому. Проривними технологіями сьогодні стають ті розробки, що дозволяють економити й будівельні матеріали, й працю, й енергоресурси при експлуатації будинків. У кожному конкретному випадку треба думати, враховувати ще й вартість землі. Але чи врятують нас хмарочоси? Заженемо людину на 48-й поверх, аби вона звідти кричала: «У мене ліфт не працює!» Коли хтось обирає такі зручності, то це його право. Проте якщо вам запропонують будинок на декількох сотках десь під Києвом, зведений на основі правильних технологій, причому не за тисячу доларів за квадрат, як тут, у Києві, а, припустімо, по 500 доларів, не кваптеся відмовлятися — вибирайте!

Для відселення з «хрущовок» пропонують отримувати згоду лише 80% мешканців

— Ще за радянських часів порушувалося питання про те, що робити з «хрущовками». Багато уваги приділяли цій проблемі й усі ваші попередники в незалежній Україні. Але віз, як то кажуть, і нині там. Розкажіть про ваші наміри у зв’язку з цією проблемою?

— Проблема тут у тому, що перед початком реконструкції житлового будинку ми зобов’язані відселити всіх мешканців. Але в країні немає жодного прикладу, коли б усі сто відсотків цих людей, причому не в мікрорайоні, а всього лише в одному будинку, погодилися на переселення або, наприклад, добудову додаткових поверхів. Через це проблема хрущовок не розв’язується й з кожним роком стає дедалі гострішою — жити в них дедалі складніше й навіть небезпечніше. Тому ми ініціюватимемо, я б сказав, демократичний принцип: якщо 80% будуть згодні на переселення або зміну конструкції будинку, то решта 20% будуть зобов’язані до них приєднатися. Такий варіант ми пропонуватимемо для обговорення.

Крім того, щойно заходить мова про те, що з якогось будинку людей з якоїсь причини збираються виселяти, в усіх квартирах, навіть однокімнатних, на 19 квадратних метрах з’являється 148 зареєстрованих «родичів». І всім давати квартири? Отже, необхідно запровадити правило, що квартиру при відселенні отримують лише власники житла. Якщо це, припустімо, три людини, то вони можуть розраховувати на 20 квадратних метрів плюс 30%. А є, скажімо, 60 квадратів, то їм дадуть 80. Це теж необхідно законодавчо вирішити.

Коли ми вибудуємо такі підходи й громада прийме цю ідеологію — з’явиться закон. Тоді ми прокладаємо до «хрущовського» мікрорайону нові інженерні мережі й починаємо будувати перший новий сучасний багатоповерховий будинок, куди зможемо переселити жителів декількох застарілих. Займатися цим може або інвестор, який за свої кошти зведе житло для переселенців, а те, що залишилося, продаватиме чи здаватиме в оренду, або це буде зроблено на основі державно-приватного партнерства. Хрущовки одна за одною, за принципом доміно, зноситимуть, а на їхньому місці зросте новий, зручний для життя мікрорайон. Але, хоч би як нам хотілося, 2012 року цього ще не буде — все упирається в законодавчу базу й небажання окремих мешканців узагалі брати участь у цьому процесі.

«У Полтаві на сесії міськвиконкому ухвалили скасувати підвищення тарифів»

— На останньому засіданні Кабінету Міністрів прем’єр-міністр доручив вам розібратися з необґрунтованим підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги в деяких регіонах. У цілому в країні вони зросли на 8,3% — це немало. Знайшли порушників? Покарали?

— Карати я нікого не маю права. Органи державного та місцевого самоврядування не можуть втручатися в господарську діяльність підприємств. Вони мають право діяти в межах своєї компетенції. Але у випадку з трьома регіонами, які пішли на разове підвищення тарифів на 70—90% (оскільки підвищення в них не було з 2008 року), прем’єр був правий. Якщо підвищувати тарифи, то поступово.

— А які це регіони?

— Це Херсон, Харків, Полтава. Сьогодні в Полтаві прийняли рішення на сесії міськвиконкому скасувати підвищення тарифів. Херсонський і Харківський виконкоми теж обговорять і приймуть рішення, що з цим робити. Швидше за все, й ці виконкоми скасують підвищення тарифів або приймуть рішення, що підвищення набирає чинності пізніше.

— Тобто, швидше за все, до виборів підвищення комунальних тарифів не буде?

— Це ви так говорите. Я так не сказав.

— Чи непокоїть вас сьогодні доля житлово-комунальних організацій, що не отримують компенсації за різницю в тарифах?

— Так, мене це непокоїть. (Міністр знаходить закон, зачитує підкреслені місця, а потім пояснює.) Тарифи на житлово-комунальні послуги, як правило, нижчі за собівартість, тоді як закон зобов’язав місцеві ради встановлювати їх на економічно обґрунтованому рівні, а в разі, якщо тариф не дозволяє отримувати прибуток, орган, який його затвердив, зобов’язаний компенсувати різницю з відповідного бюджету. Він зобов’язаний, але в бюджеті відповідних коштів не передбачив... і не компенсує. Якщо з підприємством у місцевої ради з цього питання не просто усна домовленість, а правильно оформлений договір, то питання «як бути?» не стоїть: треба йти до господарського суду й доводити свою правоту. І я про це не раз говорив, хоча й вважаю, що було б правильніше, щоб усі наші тарифи встановлювалися не оглядаючись на політику й були економічно обґрунтованими. Прийшовши до міністерства, я обіцяв, що займатимуся виключно господарськими справами, а не політикою. На цьому стою й тепер.

— Прем’єр дав завдання переводити теплокомуненерго на вугілля. Коли це можна зробити? І які в цій справі бачите ризики?

— Ризиків жодних. Сьогодні ми працюємо над впровадженням технологій, що дозволяють ефективно спалювати вугілля з меншим екологічним навантаженням. Але найбільшої ефективності можна добитися не на котельнях, а на ТЕС. Наприклад, на деяких станціях уже використовуються технології спалювання не вугілля, а породи із зольністю до 60%. Екологічні параметри таких технологій відповідають європейським вимогам. Собівартість електроенергії на момент відкриття була не вищою, ніж у атомних станцій. А от «вільне» тепло об’єктів енергетики та промисловості слід спрямовувати на опалювання міст. Тоді ефективність буде максимальною.

— Чи можна перевести все теплокомуненерго на вугілля до кінця 2012 року?

— Ні. Ми й не збиралися. Треба аналізувати собівартість у кожному конкретному випадку. Десь встановлюватимуться технології з ефективнішого й екологічнішого спалюванню вугілля. В іншому місці розвиватимуться альтернативні способи виробництва енергії. Якщо, наприклад, це Карпати, то не треба туди везти вугілля. Там достатньо деревини, її можна дробити, робити брикети й використовувати у себе, а не везти до Польщі.

— У вашому багатогалузевому міністерстві найпроблемнішим місцем, як нам здається, є ЖКГ. Чим ви прилучатимете людей до реформування галузі і які кошти виділені цього року, щоб мотивувати громадян?

— У нас є 160 мільйонів гривень на встановлення вузлів обліку й 40 мільйонів на кредити для ОСББ окремим рядком. Поки держава не виробила схему надання позикового фінансування для ОСББ. Я передбачаю, що ми видаватимемо за рахунок цих грошей пільгові кредити, щоб кошти поверталися в результаті економії. Я хочу запровадити схему, відповідно до якої людина, отримавши економію, вносила б її в рахунок погашення кредиту. Надалі буде встановлено порядок використання, який стимулював би створення ОСББ шляхом надання кредиту під невеликий відсоток. Так ми відпрацюємо один з механізмів для стимулювання створення ОСББ. Але міністерство не нав’язуватиме місцевим державним органам своїх підходів. Наприклад, у Харкові вирішили виділяти кожному новоствореному ОСББ з міського бюджету 50 тисяч гривень.

— А які ще є стимули для ОСББ?

— Головне сказати мешканцям: люди добрі, ваш будинок — це ваша власність!

— А подіє? Цей заклик сприймуть лише в нових будинках...

— Тоді не буде предмета для розмови. І після певного періоду в таких будинках настає, як казав професор Преображенський, розруха. Нехай думають. Соціалізм, точніше рудименти соціалістичної системи, які сьогодні ще зберігаються, нам усім треба забувати й ставати реальними відповідальними ефективними власниками. «Лічи, економ, плати» — ось який закон має вивести для себе кожний мешканець, кожний член ОСББ. І зрозуміти: держава для тебе й замість тебе це робити не зобов’язана.

«У вишах запровадять нову спеціальність — менеджер муніципального управління»

— А якщо в будинку не знаходиться людини, згідної очолити ОСББ? Як бути? Що б ви порадили?

— Якщо люди хочуть створити таке об’єднання, але ніхто не згоден стати головою на громадських засадах, можна спробувати знайти зі свого середовища людину, яка погодиться виконувати цю роботу за гроші, можливо, це буде пенсіонер або людина передпенсійного віку, який таким способом забезпечить собі вищу пенсію. Я думаю, що можна знайти для цієї роботи й найманого керівника. Вам, напевно, буде цікаво, що ми вже домовилися з міністром освіти про введення у вищих навчальних закладах нової спеціальності — менеджер муніципального управління. Це й будуть професіонали, яких зараз ОСББ не вистачає.

— Іншими словами, це будуть дипломовані кваліфіковані кербуди?

— Практично, це будуть фахівці, але не лише рівня кербуда, яких можна буде готувати, скажімо, в коледжах за програмою молодшого фахівця, а також бакалаври, магістри, які могли б очолювати об’єднання з декількох ОСББ, об’єднання районного й міського рівня, стати керівниками керуючих компаній у системі ОСББ. Перед цими людьми відкривається перспектива для кар’єрного зростання: вони володітимуть достатніми знаннями, щоб працювати в меріях або державних адміністраціях, обиратися на посади мерів, багатьом з яких сьогодні гостро бракує відповідних знань. Вони знатимуть економіку, господарське право, систему житлово-комунального господарства й зможуть ефективно управляти власністю членів ОСББ.

— Яке замовлення на цих фахівців отримають українські виші?

— Якщо такі спеціальності будуть введені, то ми на сто відсотків зможемо забезпечити випускників робочими місцями. Вони вчитимуться й за бюджетні кошти, й за договорами з вишами.

— А скільки все ж таки знадобиться таких фахівців?

— У нас у країні понад мільярд квадратних метрів житла. З них 646 мільйонів — це індивідуальна забудова, для якої кербуди не потрібні, оскільки їхні господарі справляються з цими обов’язками, ні на кого не сподіваючись. Багатоповерхова забудова становить 434 мільйони квадратних метрів. Ось обсяг ринку, для якого ми готуватимемо фахівців і задовольнимо всі його потреби.



Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, Наталія БІЛОУСОВА