Згідно із Законом № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», котрий набув чинності у травні поточного року, прибудинкова територія — це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. 

 

     Останнім часом такі території все частіше стають яблуками розбрату, особливо у великих містах.

 

     Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства  України роз’яснює з цього питання. 

 

     Визначення прибудинкової території регулюється національним стандартом ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови», котрий був затверджений наказом № 56 Мінрегіону у лютому та набув чинності у жовтні 2014 року.

 

     Зазначимо, цей документ призначено для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, які розробляють містобудівну та проектну документацію на будівництво. Його основним завданням окреслено визначення складу та змісту, порядку розроблення проектів розподілу території мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій.

 

     Так, відповідно до пункту 6.1.1 ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою: 

 

Т0 = Тф × (Б0 / Б) , де 

 

Т0 – земельна ділянка з прибудинковою територією багатоквартирного будинку, га;

Тф –  фактична житлова територія мікрорайону (кварталу), га;

Б0 - кількість мешканців в багатоквартирному будинку, чол;

Б - кількість мешканців у мікрорайоні (кварталі), чол. 

 

      При цьому у Міністерстві підкреслюють, що правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», постанови Кабінету Міністрів №1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

 

        На нормативно-правовому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є, на переконання Мінрегіону, цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями.

 

      Водночас у відомстві зазначають, що відповідно до пунктів 1,2,4 статті 42 та статті 83 Земельного кодексу земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

 

       Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

 

      Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання  регулювання земельних відносин.

 

      Відповідно до статті 33 цього Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

 

        Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом №389 Мінрегіону від 29 грудня 2011 року мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку, якщо зазначене можливе в існуючій забудові.

 

         Погодження документації прибудинкової території може здійснюватись у порядку, визначеному органом місцевого самоврядування.

 

                                                                                                                                                                                                                                              За матеріалами ІА "Україна Комунальна"