13 грудня 2005,13:58
Середній тариф на електроенергію для населення України становить 23 коп/кВт.год.

На сьогодні в Україні діє механізм формування цін і тарифів на електроенергію, який базується на принципах державного регулювання (тарифи на передачу та постачання) та впровадження конкурентних засад при закупівлі електроенергії від енергогенеруючих компаній (оптова ціна на електроенергію).
За даними Луганського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України, середній тариф на електроенергію для населення України становить 23,0 коп/кВт.год. З урахуванням встановлення ще у квітні 1999 року фіксованого тарифу для населення, який у середньому становить 12,66 коп/кВт.год, населення відшкодовує 55% реальної вартості електроенергії (реальних витрат на виробництво, передачу та постачання електроенергії). В переважній більшості країн світу ціни на електричну енергію для населення, в порівнянні з іншими категоріями споживачів більше у 1,5-2,5 рази.
Тарифи на електроенергію для населення є значно нижчими, ніж тарифи для промислових підприємств, бюджетної сфери.
Невідшкодована населенням частина витрат за рахунок дотаційного механізму перекладається на інші категорії споживачів електроенергії (промисловість, непромислові споживачі та інші), що в свою чергу призводить до підвищення цін виробників та цін на відповідні товари і послуги для населення. В цьому випадку, з урахуванням усього обсягу споживання населенням, цінове навантаження на громадян з низьким рівнем доходів більше, ніж у разі прямого підвищення побутових тарифів на енергоносії з одночасним збільшенням обсягів адресного бюджетного субсидування цих громадян. Також цей фактор негативно впливає на економічні результати роботи промислових підприємств, призводить до збільшення ціни продукції, зменшення конкурентоспроможності її на вітчизняних та світових ринках. Одночасно у виробника зменшуються прибутки, знижуються грошові надходження, що суттєво впливає на заробітну плату працівників.
Слід враховувати і зовнішні фактори, які є визначальними при формуванні рівнів тарифів на електричну енергію. Зокрема, Україна не має в достатній кількості власних енергоресурсів і вимушена їх імпортувати. За кордоном закуповується 100% ядерного палива для атомних електростанцій, 2/3 природного газу та близько 90% нафтопродуктів. За останні роки ціни на первинні енергоносії також зросли. Перед енергетикою України щороку через нестачу грошових коштів гостро постає питання забезпечення електростанцій паливом. Не вистачає коштів на ремонт обладнання та реконструкцію енергогенеруючих підприємств. Енергопостачальним компаніям в свою чергу потрібні кошти на заміну зношеного обладнання (основні фонди зношені на 60%), відновлення електромереж, пошкоджених внаслідок стихійних явищ та крадіжок, на встановлення засобів обліку тощо. Через незадовільний технічний стан мереж та недосконалу систему обліку електроенергії втрати електроенергії в мережах ростуть і по деяких енергопостачальних компаніях сягають 32%. Крім того, протягом багатьох років електроенергетика є кредитором споживачів всіх галузей економіки України.
Жодного разу встановлення тарифів на електроенергію для населення не запроваджувалися без розгляду їх урядом, міністерствами і профспілками. Механізм соціального захисту малозабезпечених верств населення забезпечує здешевлення вартості комунальних послуг шляхом надання пільг та адресних безготівкових субсидій. Критерієм надання субсидій є розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, який не повинен перевищувати 20% місячного сукупного доходу сім’ї, або 15% для тих, у кого середньомісячний сукупний доход не перевищує вартісної межі малозабезпеченості.