19 квітня 2006,14:56
ХТО РОЗВАЛИВ ЕКОНОМІКУ ЛУГАНЩИНИ?

Останнім часом в адресу діючого голови Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля йде багато нарікань від колишніх керівників області про те, що нібито за 4 місяці його управління регіоном допущено розвал економіки. Питання: як можна за цей короткий час розвалити таку могутню економіку, яка створювалася роками? Ситуація, що склалася, вимушує проаналізувати реальне положення справ по всіх основних галузях економіки та інших сферах життєзабезпечення.

СФЕРА КУЛЬТУРИ
На території Луганської області станом на 01.04.2006 року діють 26 музейних установ, 82 школи естетичного виховання, 585 клубних закладів, 650 публічних бібліотек, 4 театри, філармонія. Загальна кількість працюючих у галузі культури на Луганщині складає майже 8000 чоловік.
За останні 15 років у галузі культури накопичилася низка гострих проблем, які потребують негайного вирішення. Проекти бюджетів міських, районних і селищних рад дають можливість фінансувати галузь лише на 40 відсотків від загальної потреби.
Вкрай необхідно додаткове фінансування на проведення ремонтів. Із 940 закладів культури і мистецтв області - 19 приміщень залишаються в аварійному стані, 197 потребують капітального ремонту і майже всі -поточного.
Бібліотеки області не забезпечені в повному обсязі літературою та періодичними виданнями, так як останні роки сільські бібліотеки в середньому по області поповнюються літературою тільки на 30 копійок на рік.
Гостро стоїть проблема реконструкції Луганської обласної філармонії. Мешканці м. Луганськ позбавлені можливості слухати чудові органні концерти, а творчі колективи філармонії дають концерти в непристосованих для цього приміщеннях.
Багато років не ремонтується і не опалюється Палац культури імені Леніна м. Луганськ, через це припинили роботу всі гуртки художньої самодіяльності. Приміщення Палацу, найбільшого концертного залу міста, потребує капітального ремонту.
Результатом реформування мережі кіноустанов стало практично повна її руйнація. На теперішній час більшість кінотеатрів приватизовано або передано в оренду приватним структурам.
Існуючий рівень оплати праці не стимулює залучення до галузі високопрофесійних фахівців, створює умови для відтоку професіоналів.
Заробітна плата працівників культури не забезпечує навіть прожитковий мінімум, рівень їх матеріального забезпечення характеризується як дуже низький. Ускладнює ситуацію те, що 32% працівників сільських клубних закладів все ще працюють на неповну ставку. Відсутня законодавча база про доплати за вислугу років працівникам клубних закладів. Надання житла працівникам галузі стало вкрай рідким явищем.
Жодної копійки не було виділено на відтворення побудованих в період з 1774 по 1950 роки історико-культурних пам’яток України культового призначення, розташованих в Луганській області, адже на обліку на цей час перебуває 60 таких об’єктів. Усі вони, без винятку, знаходяться в незадовільному стані й невідкладно потребують інвестицій з метою втілення реставраційних проектів.
Лише утворення в серпні 2005 року Консультативно-координаційної ради з питань сприяння діяльності релігійних організацій дозволило вийти на діалог або обмін думками безпосередньо з представниками всіх без винятку конфесій та віросповідних напрямів існуючих на теренах регіону.

ІНФОРМАЦІЙНА СФЕРА ОБЛАСТІ: телебачення, радіомовлення, преса
Протягом 1991-2006 років катастрофічно скоротилася обласна мережа проводового радіомовлення, що знаходиться на балансі ЛД УДПЕЗ „Укртелеком", використовується місцевими комунальними радіомовниками і МНС України (у випадку надзвичайного стану). Як приклад, - у таких „аварійних" місцях, як Зоринськ, на сьогодні не має жодної радіоточки (керівником ЛД УДПЕЗ „Укртелеком", до речі, до недавнього часу був депутат обласної ради, голова постійної комісії обласної ради Чернуха Ю.І.).
Ситуація значно погіршилася у наслідок процесів, що відбувалися в області протягом 2004 і початку 2005 років (насамперед, у наслідок прийнятого обласного радою рішення). Йдеться про те, що обласна мережа державного телерадіомовлення, розбудована за кошти обласного бюджету і завдяки який потенційними глядачами власного каналу ОДТРК були понад 2 млн. мешканців регіону (а це - практично 95 відсотків населення області) фактично опинилася у приватній власності (була внесена до статутного фонду ЗАТ „ЛОТ", 51% якого сьогодні належить „приватнику"). Як наслідок - штучно утворена проблема сьогодні становить загрозу інформаційному суверенітету та інформаційній безпеці держави на території області
В цілому по сектору комунальних друкованих ЗМІ лише за період з 1997 по 2005 роки сукупний загальнорічний наклад зменшено в 1,3 рази (з 17 млн. 890,7 тис. прим, до 14 млн. 293,5 тис. прим.). При цьому слід розуміти, що комунальна періодика - єдина, що виходить зі збереженням періодичності, і, в окремих випадках, є єдиним джерелом інформації для населення.
До того ж слід розуміти, що в області не має жодної щоденної газети.

ВИДАВНИЧА СФЕРА ОБЛАСТІ: поліграфія, книговидання і книгорозповсюдження
Непродумана приватизація цілісних майнових комплексів місцевих суб'єктів видавничої справи із використанням так званих приватизаційних майнових сертифікатів, проведена відповідно до рішень обласної ради у відповідних роках, призвела до:
- фактичної втрати поліграфічної галузі, як окремої галузі промисловості і економіки (вже котрий рік поспіль господарча діяльність поліграфічних підприємств враховується органами статистики за розділом „Целюлозно-паперова промисловість та видавнича справа". При цьому визначення галузевих показників сьогодні здійснюється виключно за результатами діяльності основних підприємств).
Все це, поряд з цим, позначилося й на ціновій політиці друкованих ЗМІ (а відтак, їх доступності для населення) та інших користувачів поліграфічних послуг.
- розбалансування існуючої раніше системи й втрати взаємозв'язку єдиного механізму забезпечення потребі населення у книжковій та іншій видавничій продукції, який, зокрема, передбачав її видання, виготовлення і розповсюдження із залученням місцевих суб'єктів видавничої справи - підприємств союзного значення: книжково-журнального видавництва "Ворошиловоградская правда" (колишній партвидав, нині - ВАТ "Видавництво "Лугань" /не працює з 1999 року/ майновий комплекс продано за борги/фактичний власник майна сьогодні - АКБ "Укркомунбанк"); мережі книжкових магазинів облкниготоргу - регіонального підрозділу державного об'єднання "Укркнига", обласного державного комунального підприємства "Союздрук" із мережею структурних підрозділів в містах обласного підпорядкування та обласного бібліотечного колектора.
- фінансово-економічно, організаційно і ідеологічно необґрунтоване виведення з під державного контролю обласного державного комунального підприємства "Союздрук" із мережею структурних підрозділів в містах обласного підпорядкування (сьогодні - ВАТ Луганськдрук / зареєстровано 18 червня 1996 року реєстраційний №121/5427/ колективна, а фактично приватна власність/оціночна вартість майна при приватизації - 30,691 млрд. крб./ нараховує 27 спеціалізованих магазинів - його структурних підрозділів/ фактично - монополіст у сфері роздрібної торгівлі друкованими виданнями/ середньорічний обіг коштів понад 15 млн. грн.). Що, в свою чергу позначилося на збільшення витрат місцевих друкованих ЗМІ, їх ціновій політиці і, як наслідок, доступності друкованої періодики для населення.
Необґрунтована передача обласного бібліотечного колектора обласному державному комунальному підприємству "Союздрук" з подальшим його включенням до цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації, призвела до його практичної втрати.

ОСВІТА
Понад 10 років не оновлювалася матеріально-технічна база установ системи загальної середньої освіти області, зокрема не закуповувалися в необхідному обсязі меблі для класних кімнат з урахуванням віку учнів, обладнання для кабінетів фізики та хімії, майстерень, їдалень, буфетів, спортивних залів. Особливу тривогу викликає відсутність протипожежного сучасного приладдя відповідно до норм чинного законодавства.
Більшість будівель навчальних закладів, у тому числі й шкіл-інтернатів обласного підпорядкування, потребують капітальних ремонтів систем опалення, водопостачання, водовідведення, дахів, підлог тощо.
Необхідно завершити будівництво, яке розтягнулося вже більше, ніж на 5 років, школи на 250 учнів у с. Кримське Слов'яносербського району; прибудови на 260 учнів до Самсонівської СШ Краснодонського району; прибудови до школи на 9 класних кімнат с. Валуйське Станично-Луганського району; прибудови до школи с. Фащівка Антрацитівського району.
Більше десяти років не вирішується питання про будівництво загальноосвітньої школи № 67 м. Луганська на 500 учнівських місць, хоча на всіх рівнях влади відомо, що діюча Олександрівська школа знаходиться в аварійному стані
Потребують оснащення сучасними навчальними комп'ютерними комплексами 197 загальноосвітніх шкіл області, необхідно підключити до мережі Інтернет 410 шкіл.
Для підвезення понад 9 тис. учнів сільської місцевості необхідно придбати 161 шкільний автобус. Наявні транспортні засоби потребують відповідного обслуговування, отже є необхідність вирішення нормативно-правових аспектів цього процесу.
Більше п'яти років не працюють у сільській місцевості та потребують повного відновлення 106 дошкільних навчальних закладів: у Новоайдарському районі - 16; у Білокуракінському та Троїцькому районах - 15; у Старобільському - 10; у всіх інших від 2 до 9 ДНЗ. На відновлення роботи системи дошкільної освіти в сільській місцевості необхідно близько 20 млн. гривень.
Протягом п'яти років стабільною залишається мережа груп спеціального призначення в ДНЗ, проте інтенсивно збільшується кількість дітей із вадами в розвитку, отже необхідно терміново збільшувати кількість груп, в яких буде забезпечуватися корекційна робота з дітьми дошкільного віку.
З метою покращення харчування дітей у ДНЗ треба збільшити фінансування, адже без урахування батьківської оплати середня вартість на день становить 2,04 грн., що не дозволяє забезпечити норми відповідно до віку дітей.
Не забезпечено всі дошкільні навчальні заклади автономними системами опалення, зараз серед працюючих 418 садків лише 194 її мають. Потребує також комплексного оновлення обладнання для різних вікових груп у дошкільних навчальних закладах: меблі, ігрові комплекси в групах та на майданчиках для прогулянок, іграшки розвивального спрямування, медичне обладнання, кухонне приладдя та холодильники, посуд тощо.
Не модернізовано навчально-матеріальну базу професійно-технічних навчальних закладів, надавши перевагу сучасному обладнанню і техніці, оскільки від 40 до 50% діючого обладнання морально й технічно застаріло. Потребують капітального ремонту покрівлі 58, будівлі і споруди навчального призначення 60 закладів профтехосвіти. Необхідно реконструювати котельні в 5 навчальних закладах цієї системи.
Нагальною проблемою є погашення заборгованості професійно-технічних навчальних закладів минулих років за використані енергоносії та комунальні послуги, яка на даний момент становить 1 млн.587 тис. грн.
Щорічно збільшується в закладах системи профтехосвіти кількість дітей-сиріт, від 20% до 22%. Вартість їхнього харчування становить на добу 11 грн. Необхідно передбачати відповідне збільшення коштів на забезпечення повноцінного навчання та життєдіяльності цієї категорії учнів: на харчування, забезпечення одягом та м'яким інвентарем, культурний розвиток тощо. Пропозиції щодо вирішення цих проблем направлені до Міністерства освіти і науки України.
З метою поліпшення теплозабезпечення будівель шкіл-інтернатів необхідно збудувати 12 газових міні-котелень. Протягом багатьох років існує проблема централізованого водопостачання Кремінських шкіл-інтернатів № 1, № 2, № 3, Антрацитівської, Щотівської, Кленівської шкіл-інтернатів.
Актуальними для вищих навчальних закладів нашої області є наступні проблеми:
- неухильне зростання чисельності студентів на фоні демографічного спаду в найближчі 2-3 роки, що призведе до зниження якості конкурсного прийому до вищих навчальних закладів;
- невідповідність темпів росту чисельності студентів темпам росту чисельності професорсько-викладацького складу (за останні 10 років чисельність студентів збільшилася вдвічі, а професорсько-викладацького складу лише на 15%);
- практично не здійснюється підготовка студентів за рахунок місцевих бюджетів і галузевих міністерств;
- недостатнє фінансування для поповнення, ремонту та модернізації матеріально-технічної бази;
- невизначеність ролі та місця вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації в системі вищої освіти;
- відсутність зацікавленості роботодавців у підготовці спеціалістів за власні кошти;
- відсутність обласної та регіональних програм щодо фінансування вищої школи;
- недостатнє фінансування фундаментальних і прикладних досліджень, винахідницької діяльності та впровадження нових сучасних технологій.
Серед актуальних проблем залишаються організація харчування учнів, їхнє медичне обслуговування, стовідсоткове забезпечення підручниками, будівництво та капітальні ремонти гуртожитків для студентів, утримання та збереження закладів позашкільної освіти, в тому числі й спортивних шкіл тощо.