27 червня 2006,10:17
І знову про мову...

Луганська обласна рада 25 квітня 2006 року надала російській мові статус регіональної. Це рішення підтримали Біловодська, Кремінська, Міловська, Станично-Луганська та Перевальська районні ради, Луганська, Кіровська та Рубіжанська міські ради. Таке рішення спровокувало прокурорський протест, ряд пікетів та мітингів, учасники яких вимагали від депутатів задовольнити протест прокурора Луганської області та відмінити рішення сесії щодо російської мови. 25 квітня від ЛОО ВУТ «Просвіта» імені Т.Шевченка до Прокуратури України надійшов позов „Про засудження діяльності Луганської обласної ради щодо статусу російської мови на території Луганської області”. Усього було вісім подібних заяв. І лише по одній з них від 24.05.2006р. письмово повідомлено, що на рішення сесії Луганської обласної ради п’ятого скликання «Про використання російської мови в Луганській області» від 25 квітня 2006р. №2/13 11.05.2006р. прокуратурою області принесено протест. Такі рішення рад, визначаючи російську мову як регіональну, порушують законність, оскільки згідно з Конституцією мова є предметом регулювання винятково ВР України. Ухвалюючи такі рішення, місцеві ради вийшли за межі повноважень, наданих органам місцевого самоврядування Конституцією і законами України, чим порушили також і положення частини 1 статті 133 Конституції.
Основний закон України чітко визначає статус російської мови, якому надано статус мови національної меншини. Виходячи з положень ст. 156 Конституції, зміна статусу мов, визначеного положеннями ст. 10 Конституції, можлива тільки за умови зміни конституційних положень цієї статті, здійсненої за спеціальним порядком – за поданням відповідного законопроекту президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради і за умови ухвалення її не менше 2/3 конституційного складу парламенту і затвердженням всеукраїнським референдумом, який призначає Президент.
За заявою Міністерства юстиції України посилання в рішеннях місцевих рад на Європейську хартію регіональних мов або мов нацменшин є безпідставним, оскільки існуючий офіційний переклад Хартії на українську мову і закон про її ратифікацію від 15 травня 2003 року не відповідають об'єктові і цілям автентичної Хартії. Об’єктом Хартії є захист мов, яким загрожує зникнення, а не язикові права нацменшин, що проживають у певних регіонах держави. Закон про ратифікацію Хартії передбачає надання захисту саме мовам нацменшин, що прямо суперечить об’єктові і цілям самої Хартії.