25 липня 2006,10:44
Для фінансової стабілізації стану вугільних підприємств Луганщини залучаються банківські ресурси.

Діяльність вуглевидобувних підприємств Луганської області у 1 півріччі 2006р., їх технічний розвиток та хід сплати заробітної плати розглянуто на галузевій раді паливно-енергетичного комплексу при Луганській облдержадміністрації. До роботи галузевої ради були залучені керівники вугільних підприємств області та представники банківських структур.
Зазначено, що за 6 місяців п.р. вугільними підприємствами області видобуто 13 млн.324,8 тис. тонн палива, виконання завдання склало 116%. За словами учасників зустрічі, у більшості шахт рівень доходів не дозволяє у повному обсязі розраховуватися за матеріали, обладнання, послуги, своєчасно виплачувати заробітну плату. Станом на 1 липня п.р. сума загальної заборгованості із заробітної плати склала 42,4 млн. грн., з них 36,2 млн. грн. – борги за поточний рік.
За словами начальника паливно-енергетичного управління облдержадміністрації Ігоря Токарева, дефіцитне фінансування технічного розвитку підприємств не дозволяє значно підвищити вуглевидобування і, відповідно, доходи від реалізації. Він повідомив, що основна частина бюджетних коштів виділяється із спецфонду, тому очікується в IV кварталі року, що не дозволить підприємствам ефективно їх використовувати. Враховуючи це, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 10 травня 2006 року № 612, у відповідність з яким передбачалося залучення банківських кредитів у розмірі 208 млн. грн в І півріччі під гарантію майбутнього фінансування. Підприємствами були підготовлені всі необхідні документи, проте так і не поступили.
Як з’ясувалося на засіданні, банки побоюються видавати гірникам кредити під гарантії держави за цією постановою, оскільки вважають малоймовірним, що великі суми будуть дійсно погашені з держбюджету, як обіцяє Мінпаливенерго. Водночас, банки готові кредитувати вугільні держпідприємства Луганщини напряму, під їх власні гарантії. Це стосується і кредитних ліній на технічне переоснащення, і кредитів на видачу поточної зарплати. За такою схемою вони вже працюють з більшістю ДП, серед котрих „Луганськвугілля”, „Свердловантрацит” та інші.
„Обсяг коштів, що виділяються гірникам з держбюджету, не може забезпечити якісне поліпшення ситуації, тому необхідно розробити і упровадити інші механізми по залученню інвестицій в галузь, в т.ч. шляхом приватизації”, - зазначив начальник паливно-енергетичного управління облдержадміністрації Ігор Токарев. Він заявив, що „глибока системна криза вугільної галузі, що почалася в 90-х роках, не дивлячись на ліквідацію найбільш збиткових шахт, на сьогоднішній момент не подолана”. Відсутня перспектива розвитку виробництва, оскільки немає чітких обсягів потреби вугілля в майбутньому. „Оптимізм додає тільки прогнозоване зростання попиту на енергетичне вугілля в результаті дефіцитності і дорожнечі газу”, - зауважив Ігор Токарев. Дуже старий шахтний фонд, зношений в середньому на 70 %, не дозволяє без корінної реконструкції говорити про можливість виходу на передові світові параметри здобичі не менше 2000 т/сутки і продуктивності праці не менше 50 т/місяць. У держави відсутні необхідні кошти на реструктуризацію вугільної галузі, що приводить до необхідності залучення приватних або корпоративних інвестицій в галузь, тобто приватизація шахт, та отримання великих об\'ємів позик у світових фінансових інститутів (за прикладом Польщі).
За думкою Ігоря Токарева, можливість залучити необхідні ресурси шляхом повної або часткової (в результаті продажу частини акцій) приватизації шахт, що залишилися в держвласності, надзвичайно мала, оскільки більшість потенційно прибуткових шахт вже приватизовано. В даний час приватизацію можна провести відносно шахт, що мають близьку до нульової рентабельність, а це не більше третини від усіх діючих шахт. А гроші на реструктуризацію, не обов\'язково ліквідацію, шахт, що залишилися, так чи інакше повинна буде виділити держава, оскільки вона є їх власником.
Він також зазначив, що для забезпечення підготовки вугледобувних підприємств до приватизації або реструктуризації повинна бути проведена попередня робота на базі спрогнозованої Мінпаливенерго і Мінпромполітики потреби країни на подальші роки в енергетичному та коксівному вугіллі. В тому числі повинні бути опрацьовані технічні варіанти можливої реконструкції існуючих виробничих потужностей, проведена оцінка реальних запасів вугілля, зроблений техніко-економічний аудит технічних рішень з урахуванням реальних запасів по кожному родовищу. „На жаль, практики фінансування робіт такого рівня у Міністерства вугільної промисловості України не існує”, - зауважив Ігор Токарев. Тому підприємствам необхідно самостійно вирішити питання про вишукування коштів на визначення власної стратегії розвитку. Облдержадміністрація, зі свого боку, пообіцяла підтримати ініціативу підприємств в цьому напрямі перед Мінвуглепромом України.