10 грудня 1948 року в Парижі була прийнята Загальна декларація прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі як День прав людини. Цього року світ відзначає ювілейний День прав людини.

Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї. Тому згідно зі Статутом ООН носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.

Декларація проголосила права особи, цивільні і політичні права і свободи (рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші). У Декларації заявлено також, що всі люди мають рівні права, які не залежать від їх особистих відмінностей і від різниці в політичних системах їх країн. Декларація не носить обов’язкового характеру.

Загальна декларація прав людини є продуктом повоєнних роздумів, надій і сподівань людства. Ігнорування та пряме порушення прав людини в ряді країн на національному, а потім і світовому рівнях, напередодні та під час другої світової війни об’єктивно примусили людство створити відповідні міжнародні загальновизнані стандарти з прав людини. Це було створено шляхом прийняття міжнародно-правових актів, які визначають і гарантують певне коло найважливіших прав і свобод.

Загальна декларація – це акт самозбереження людства, відповідь на фашизм, тоталітаризм, диктатуру і подібні негативні явища. Це якісно новий людський вимір, нова міра гідності людини, новий рівень людської свідомості і буття, нижче якого людина не повинна сходити.