Коментуючи ситуацію в цій галузі регіональної економіки, він зазначив, що Луганщина посідає в Україні третє місце за обсягами промислового виробництва. Структуру економіки області формують потужні підприємства вугільної, металургійної, хімічної та нафтопереробної галузі. Проте через кризові явища в економіці загальне зниження обсягів промислового виробництва за 9 місяців поточного року склало майже 27%, а в хімічній галузі понад 45%.

«Різке падіння попиту на зовнішніх та внутрішньому ринках, обвал цін на кінцеву продукцію експортерів, значні коливання курсу національної валюти спричинили не тільки розбалансування фінансово-економічного стану хімічних підприємств, а й суттєвим чином дестабілізували бюджети територій, де зазначені підприємства є містоутворюючими», – зазначив Юрій Ареф’єв.

За словами першого заступника губернатора, для Луганщини це питання дуже гостре і болюче. Адже протягом останніх 10 років 72 території області стали депресивними внаслідок закриття містоутворюючих вугільних підприємств. У такому ж стані, за словами Юрія Ареф’єва, можуть опинитись і міста, де сконцентрована хімічна промисловість. З початку року місцевими бюджетами Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного недоотримані десятки мільйонів гривень.

«Безумовно, від керівників області та місцевих органів влади знадобились додаткові зусилля, щоб збалансувати ситуацію в цих регіонах», – зазначив Юрій Ареф’єв. Одним із напрямів такої роботи став розвиток внутрішньообласної міжгалузевої кооперації. Наочним прикладом є діяльність флагмана хімічної галузі області «Сєвєродонецький Азот», який щорічно поставляє сільгоспвиробникам Луганщини 70 тис. тонн мінеральних добрив. Завдяки цьому у несприятливих умовах поточного року аграрії області одержали понад 1 млн. тонн зернових. «Ми вважаємо, що державна підтримка села у вигляді цільового пільгового кредитування на придбання мінеральних добрив була би своєчасною і корисною як для села, так і для промисловості», – зазначив перший заступник губернатора.

Він також звернув увагу на те, що своєчасне державне регулювання економічних процесів у хімічній галузі через обмеження росту цін на електроенергію, впорядкування тарифу на газ та пільговий режим вантажоперевезень дозволили мінімізувати збитковість виробництва, уникнути масового скорочення трудових колективів, зберегти інноваційний потенціал галузі та певну надію на подальший економічний розвиток.