У заходах взяли участь виконуючий обов’язки заступника голови облдержадміністрації Родіон Мірошник, Генеральний консул Республіки Польща в м. Харкові Гжегож Серочинський з консулами, керівництво району та міста Старобільська, представники Донецької та Харківської діаспори поляків, делегації Луганських обласних громадських організацій поляків «Полонез» і «Варшава».

У місті Старобільську поховано 48 польських офіцерів, які померли від хвороб або були вбиті під час спроби втекти. На кладовищі стоять 48 безіменних хрестів, список похованих до сих пір не встановлено.

В історію Великої Вітчизняної війни місто Старобільськ ввійшло в трагічній співзвучності – «Катинь-Козельськ-Старобільськ-Осташково». Після розподілу Польщі у жовтні 1939 року до СРСР було інтерновано і депортовано сотні тисяч польських військовослужбовців. У полоні опинились близько 130 тисяч солдат і офіцерів. Згідно з інструкцією наркома внутрішніх справ СРСР Лаврентія Берії до табору в м. Старобільську Ворошиловградської області, що знаходився у колишньому православному жіночому монастирі, було направлено близько 3900 офіцерів, у тому числі: 8 генералів, 380 штабних офіцерів, 3480 офіцерів, 12 капеланів.

5 березня 1940 року Йосиф Сталін, за пропозицією Лаврентія Берії, приймає рішення розстріляти польських військовополонених як заклятих ворогів радянської влади. Військовополонених почали перевозити до м. Харкова, де їх і було розстріляно та поховано неподалік від району П’ятихатки.

Представники польських національно-культурних товариств Луганської області і прихожани римсько-католицької церкви щорічно проводять поминальні богослужіння за загиблими польськими офіцерами на кладовищі у м. Старобільську біля Хреста пам’яті та покладають квіти до меморіальної дошки, яка встановлена у 2004 році у Свято-Скорбященському жіночому монастирі, де було розміщено табір польських військовополонених.