Протягом 48 років, починаючи з 1796 року, Лисичанськ видавав 84% вугілля, видобутого усім Донбасом, а з 1804 року був єдиним вуглевидобувним містом.

Наприкінці ХVІІІ століття в Лисичанську для Луганського ливарного заводу з кам’яного вугілля випалювали кокс. Це був перший кокс на мінеральному паливі.

У 1892 році, коли був пущений содовий завод, місто стає місцем зародження хімічної промисловості. Завод «Донсода» став найбільшим підприємством галузі, яке на рубежі ХХ століття давало 80% усієї соди, що вироблялася в царській Росії. Він займав ІІ місце в Європі з випуску цієї продукції.

Багатство надр Лисичанська, на основі яких отримали високий розвиток вугільна промисловість і содове виробництво, зумовило зародження і розвиток скляної промисловості. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття в місті існувало кілька скляних заводів, а в 1914 році став до ладу склозавод Ливенгофського акціонерного товариства (зараз ЗАТ «Лисичанський склозавод “Пролетарій”»).

Завдяки зародженню і розвитку вугільної, хімічної, скляної промисловості, оснащуванню заводів сучасним обладнанням, дослідженню, розвідуванню й видобутку корисних копалин для роботи заводів і шахт Лисичанськ став місцем зосередження промислових початків, експериментів і пошуків, місцем, де мешкали й працювали такі відомі вчені й дослідники, як Лутугін Л.І., Менделєєв Д.І., Зеленцов І.І., Даль І.М., Ковалевський Є.П. та інші.

У ХХ століття Лисичанськ увійшов зі значним економічним потенціалом, який зростав і примножувався. Вже на початку двадцятих років заводи й шахти міста в основному досягли рівня довоєнного 1913 року. В 1935 році було утворено державний трест «Лисичанськвугілля», що об’єднував 11 шахт.

У 1930 році місто одержало електрику. З 1934 року розпочала роботи досліджувальна станція «Підземгаз».

Лисичанська земля оспівана у творах видатного українського поета Володимира Сосюри. У м.Лисичанську народився полководець та громадський діяч Климентій Ворошилов.

Протягом 1930-1935 років було побудовано Лисичанський мехсклозавод, виробничою потужністю 7 млн. кв. м віконного скла на рік.

У 1932 році завершено реконструкцію заводу «Пролетарій», а згодом побудовано цех полірованого скла.

У 1938 році Лисичанськ було віднесено до категорії міст.