На початку весни щорічно Україна відзначає Шевченківські березневі дні. 9 березня цього року виповнюється 197 років від дня народження видатного українського поета, письменника, художника, графіка Тараса Григоровича Шевченка.
Народився Великий Кобзар 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в сім’ї кріпаків багатого поміщика В.Енгельгардта.
Писати вірші Тарас почав ще до звільнення з кріпацтва. Перша згадка про один із його ранніх віршів датована 31 березня 1837 року. Про неабиякі художні здібності Тараса свідчить виконаний у Вільно малюнок, підписаний: «1830 года рисовал Тарас Шевченко».
Його перша поетична збірка – «Kобзар» – побачила світ у 1840 році. Спеціально для неї Тарас Григорович написав вступний вірш-заспів «Думи мої, думи мої...» – програмний вірш «Kобзаря».
Майже одночасно з «Kобзарем», 12 березня 1840 року, був поданий до цензури Є. Гребінкою альманах «Ластівка», до якого він долучив і перший розділ з нового твору Тараса Шевченка – поеми «Гайдамаки» (розділ «Галайда»).
За короткий час «Kобзар» і «Гайдамаки» набули широкої популярності.
З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів.
Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через два місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі.
Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів, драму «Назар Стодоля» і два уривки з інших п’єс; 9 повістей, щоденник й автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів.
З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису та графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Існують дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.
|