«Шевченко – це один з видатніших українців, це символ незалежної України. Тому вшанування його пам’яті є невід’ємною частиною збереження українських традицій», – зазначив заступник Олександр Остапенко.

Нагадаємо, що перепоховання праху Великого Кобзаря відбулося 24 травня 1861 року в місті Канів. Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі, де і був похований на Смоленському цвинтарі. Віддати останню шану Великому Кобзарю прийшли Ф.Достоєвський, М.Лєсков, М.Салтиков-Щедрін, І.Тургенєв, М.Некрасов, представники української, польської, грецької громад Санкт-Петербурга. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі – художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські – вирішили виконати волю поета та поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були: «До Канева...».

Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета. Супроводжували труну Кобзаря Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський. 27 квітня вони прибули до Москви, де труну поета встановили в Тихонівській церкві. Прощатися з Кобзарем прийшли не лише українці, а й росіяни.

18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва. На київському ланцюговому мосту труну Шевченка до самої церкви Різдва Христового на Подолі несли студенти Київського університету. Труна перебувала в церкві до 20 травня, а вранці на руках її понесли до пароплава «Кременчуг», який взяв курс на Канів. Прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі в Каневі.

22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева – в місці, яке відповідало його «Заповіту». Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової.

Відзначення річниць перепоховання поета стало національною традицією. 1925 року могила поета стала частиною Канівського музею-заповідника, а через 14 років там було відкрито пам’ятник роботи скульптора М.Манізера. Сучасного вигляду меморіал набув улітку 1939 року із встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника і спорудженням літературно-меморіального музею. Нині в музейній колекції – понад 20 тисяч унікальних пам’яток, серед яких меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи виступів знаменитих бандуристів і кобзарів. При заповіднику діють картинна галерея та наукова бібліотека. Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.