22 січня відбулися дві рівнозначні за важливістю події української історії: проголошення у 1918 році незалежності Української Народної Республіки (Четвертий Універсал Української Центральної Ради) та об’єднання українських історичних земель рівно через рік – 1919 року в результаті проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР.
У надзвичайно складних умовах геополітичного перерозподілу світу, після століть розділення і перебування у складі різних імперій українці спромоглися створити єдину національну державу.
Нині, як і тоді, процес національного державотворення відбувається в умовах російської військової агресії. Сьогодні українські воїни у районі проведення АТО, так само як і їхні попередники майже 100 років тому, відстоюють незалежність та соборність України. Дії Росії тоді і зараз принципово схожі: «гібридна» війна, невизнання країною-агресором присутності своїх військ на українській землі, створення та активна підтримка Росією маріонеткових «республік» та проросійських рухів в Україні тощо.
Четвертий Універсал Української Центральної Ради, Акт злуки, Революція Гідності, нинішня боротьба проти російської агресії – віхи єдиного процесу боротьби за незалежність України.
Національна єдність – це не тільки базова світоглядна цінність, а й обов’язкова передумова успішного спротиву зовнішній агресії, перемоги у «гібридній» війні, яку розв’язала проти України Російська Федерація.
Щоб відстояти УНР українцям забракло єдності і значною мірою саме через це боротьба за власну державу на початку XX століття зазнала поразки. Втрата ж Україною незалежності у результаті більшовицької окупації, силове нав’язування «російського» шляху розвитку у середньо- та довготерміновій перспективі призвели до мільйонних втрат від голодоморів, зокрема, геноциду 1932-1933 років, репресій, депортацій та воєн, нищення духовності, тривалої та цілеспрямованої русифікації. Відтак українці мають усвідомити і врахувати помилки минулого і не допустити нині розколу у суспільстві, про який так мріє та який активно інспірує кремлівський режим.
|