03 травня 2015, 08:27

У Стаханівець, що на лінії вогню, відмовляються їздити маршрутники й “швидка”

Шахтарське селище Стаханівець, що на околиці м.Золоте в Луганській області, знаходиться на передньому краї лінії розмежування вогню, тому особливо постраждало під час бойових дій. У кінці минулого й на початку цього року бойовики обстрілювали Стаханівець із важкої артилерії та систем “Град” по кілька разів на добу, часто по селищу випускали десятки залпів щодня. Найчастіше вогонь вівся із окупованого с.Молодіжний, що всього за кілька кілометрів. У селищі майже не залишилося повністю вцілілих будівель, взимку звідси виїхало практично все населення, яке намагалося врятуватися від безперервних обстрілів. Останні два місяці в Стаханівці все ще стріляють, сюди часто наближаються ворожі розвідувально-диверсійні групи, однак інтенсивність бойових дій зменшилася, тому люди поступово повертаються в свої домівки.

Зараз у Стаханівці, який забудований переважно багатоповерхівками, проживає близько п’яти сотень людей (у мирний час було понад тисячу). Керівник Луганської військово-цивільної адміністрації Геннадій Москаль привіз у Стаханівець гуманітарну допомогу, оглянув пошкоджене житло, соціальні об’єкти й поспілкувався з місцевими мешканцями, щоб особисто почути, які проблеми слід вирішити негайно.
— За час відносного бойового затишшя ми зуміли полагодити знищену обстрілами електромережу, подали в Стаханівець світло, центральну воду, а до кінця опалювального сезону тут було тепло, — зазначає Г.Москаль. — У Золотому запрацювала шахта, тому місцеві шахтарі мають роботу й отримують непогані шахтарські зарплати. Однак наслідки бойових дій (порожні багатоповерхівки з вибитими вікнами й пошкодженими дахами, поламані снарядами дерева, купи будівельного сміття з пошкоджених будинків…) справляють дуже гнітюче враження. Уздовж лінії розмежування вогню в нас є десятки населених пунктів, які також безперервно обстрілювалися, однак таких масштабних руйнувань, як Стаханівець, зазнали лише одиниці. Відновлення селища потребує колосальних коштів, яких зараз немає, тому будемо починати з того, що можемо. Це насамперед ремонт соціальних об’єктів: школи, дитсадка, амбулаторії… Під час спілкування з місцевими мешканцями з’ясувалося, що в Стаханівці немає ні фельдшера, ні лікаря, а “швидка” з невідомих причин відмовляється приїздити на виклики. Крім того, в селище практично не їздять маршрутні автобуси, оскільки вважають, що це невигідно. Займемося цими питаннями вже наступного тижня. “Швидку” зобов’яжемо виїздити в Стаханівець за першим же викликом, про те, щоб люди залишалися без медичної допомоги, не може бути й мови (з медичним керівництвом у мене буде жорстка розмова з цього приводу). Що стосується автобусного сполучення, то доведеться нав’язати рейси в Стаханівець тим перевізникам, у кого є вигідні маршрути в інших напрямках. Іншого виходу в нас немає. Крім того, відтепер пенсію будуть привозити з озброєною охороною безпосередньо в Стаханівець — так само, як і в багато інших сіл на лінії розмежування вогню. Це селище одне з найбільш постраждалих від так званої ЛНР та російських агресорів, тому люди мають відчути, що Україна турбується про них і намагається вирішувати проблеми.