29 липня 2015, 15:33
29 липня виконується 150 років від дня народження митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького
Митрополит Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі, що на Яворівщині біля Львова, в сім'ї графів Івана Шептицького та Софії з Фредрів. При хрещенні його назвали Романом Марією Александром. Батько його, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.
Гімназійну освіту Роман розпочав із десяти років у батьківському домі, а іспити складав у Львівській гімназії імені Франца Йосифа. Згодом батьки відвезли його в Краків, у гімназію св. Анни, яку він закінчив 1883 року, теж із відзнакою.1884 року майбутній митрополит вступає на правничий факультет Краківського університету, а з третього семестру переїжджає до Бреслава (нині - Вроцлав), де відвідує лекції з філософії, славістики й теології. 1885 року юний Шептицький заснував інтелектуально-духовне товариство “СоцієтасГозіяна”, навколо якого гуртувалася католицька молодь. 1887 року закінчив студіювати право в Кракові, отримавши ступінь доктора права, студіював право у Мюнхені, а у Відні філософію. Впродовж усіх студентських років Роман переконував батьків дозволити йому вступити до монастиря, але вони вперто відмовляли.
У квітні 1886 року Роман їде до Рима. Батьки гадали, що в цій подорожі хлопець розвіється і перестане думати про чернецтво, адже на нього чекала гарна кар'єра, дівчина-шляхтянка, яка його кохала... У Римі за допомогою знайомих Кардиналів Роман потрапляє на аудієнцію до Папи Лева XIII.
Вже у 1896 року о. Андрея призначають на посаду ігумена монастиря св. Онуфрія у Львові. Саме це дало йому багато можливостей проявити себе не лише в церковних, а й у мирських важливих справах. 2 січня 1898г. ієромонаха Андрея призначили Станіславським єпископом.
22 жовтня 1900 року Кир Андрей з починами відвідував Рим. Папа Лев Х11 запросив його до себе на аудієнцію і сповістив про своє благословенне рішення – призначити його на Митрополичий престол. 31 жовтня 1900 року у пресі з’явилось офіційне підтвердження про номінацію єпископа Шептицького Галицьким.
Митрополит Андрей чи не в кожній суспільній галузі доклався до її розвитку, мав величезний вплив на духовність свого народу. 1906 року він організував першу в Україні прощу до Святої Землі - Єрусалима, в якій брало участь понад 500 чоловік. З особливою ревністю дбав про народну освіту. Допомагав матеріально багатьом середнім школам, “Просвіті”, “Рідній школі”. За власні кошти придбав будинок для дівочої гімназії, а в соборі св. Юра організував Народну школу ім. Грінченка для бідних дітей. Віддав свої землі для садівничої школи в Липованні, а для хліборобської – в Коршові. Підтримував дитячу патріотичну організацію “Пласт”, подарувавши їй для літніх таборів свій маєток в Підлютому. 1903 року заснував Народну лічницю, в якій могли безкоштовно лікуватися бідні люди, а сестрами-жалібницями працювали монахині.
У вересні 1944 року стан здоров'я Митрополита Андрея Шептицького значно погіршився. 1 листопада о 1.30 серце великого Митрополита перестало битися. 4 листопада розпочалися похоронні відправи, а після Панахиди домовину Митрополита Андрея Шептицького було покладено в крипту собору св. Юра.
Митрополит Андрей Шептицький понад усе ставив цінність людського життя, шанував будь-яке віросповідування, любив кожну націю. Ризикуючи життям, жив за принципом Христа і, як Він, готовий був дати себе розіп'яти за свій народ. Пізнаючи життя і діяльність великого Митрополита, немов відкриваєш для себе якийсь дорогоцінний скарб. І в якусь мить відчуваєш, що багатієш. Багатієш у вірі, багатієш у правді, багатієш у духовності. Хочеться за прикладом його прийти до Бога. Хочеться за прикладом його служити своєму народові й жити для нього. Хочеться за прикладом його бути просто справжнім, свідомим християнином.
