Роз’яснення Міністерства юстиції України щодо визначення походження дитини та присвоєння імені при державній реєстрації народження
 

   Акт народження відповідно до норм Сімейного та Цивільного кодексів України є актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації відповідно до закону в органах державної реєстрації актів цивільного стану

   Статтею 144 Сімейного кодексу України на батьків дитини покладено обов’язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

   У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини державна реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

   Реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням походження дитини, а також присвоєнням їй прізвища, імені, по батькові та засвідчується свідоцтвом про народження.

   Важливим аспектом при державній реєстрації народження є визначення походження дитини, адже права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в установленому законодавством порядку.

Главою 12 Сімейного кодексу України встановлено порядок визначення походження дитини від матері та батька.

   Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

   Таким чином, відповідно до презумпції батьківства чоловіка саме він є батьком дитини, народженої його дружиною. У зв’язку з цим дружина не має обов’язку доводити, хто є батьком її дитини. Ця презумпція заснована на повазі до дружини як жінки і є законодавчим відбитком моральності її поведінки у шлюбі як морально-етичного стандарту.

   Водночас, подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

   Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

   Водночас законодавством врегульовано порядок визначення походження дитини і від батьків, які не перебувають у шлюбі. У цьому разі походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження від батька – за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

   При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або рішення суду, запис про батька дитини провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

   Право на ім’я, встановлене статтею 294 Цивільного кодексу України, є невід’ємним немайновим особистим правом фізичної особи.

   Порядок присвоєння прізвища, власного імені та по батькові врегульовано нормами Сімейного кодексу України.

   Відповідно до статті 146 Сімейного кодексу України ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

   В будь-якому випадку батькам при обранні імені дитини потрібно відповідально ставитись до цього та пам’ятати, що ім’я – це своєрідний оберіг, супутник життя людини, за допомогою якого здійснюється індивідуалізація особи, це носій національних традицій та неповторності особистості.

   Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ (стаття 145 Сімейного кодексу України).

   Спір між батьками щодо імені та прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

   По батькові є однією із складових імені людини нарівні з власним іменем та прізвищем. Згідно з вимогами статті 147 Сімейного кодексу України та пункту 23 глави 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 № 3307/5), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940, по батькові дитині присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне власне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

   Таким чином, ця законодавча норма створена на засадах урахування інтересів та особливостей традицій людей різних національностей.

   По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

І.А. Пасічник, заступник директора департаменту – начальник відділу організації роботи органів державної реєстрації актів цивільного стану департаменту у справах цивільного стану громадян