Методичні рекомендації "Основні вимоги до колективного договору відповідно до вимог чинного законодавства України"
Методичні рекомендації розроблено з метою використання у роботі працівниками юридичних служб державних підприємств, установ, організацій, місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Методичні рекомендації розроблено відповідно до п. 3, п. 4 Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі від 14.02.2007р. № 47/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.02.2007р. за № 124/13391 та вимог Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 р. № 1040.
1. Загальні положення
Чинне законодавство передбачає таку форму взаємодії між керівним персоналом і трудовим колективом, як колективний договір. Закон України «Про колективні договори» визначає правові основи розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод, з метою сприяння врегулюванню трудових відносин і соціально-економічних інтересів працівників і власників. Що стосується самого колективного договору, то він визначається чинним законодавством як договір (угода), укладений сторонами з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів. Такі договори укладаються на підприємствах, організаціях, установах незалежно від форми власності, у яких використовується наймана праця. Фіксуючи нормальні умови праці, колективний договір дозволяє працівникам брати участь у прийнятті рішень.
Дію даного договору спрямовано на ослаблення влади власника або уповноваженої ним особи в питаннях, які раніше вирішувалися винятково в нормативному порядку. Узгодження інтересів працівників з одного боку, а власників — з іншого, дозволяє регулювати виробничі, трудові й соціально-економічні відносини, що виникають між ними. Рано чи пізно власник або уповноважений ним керівний орган постає перед необхідністю укладення такого договору і бере на себе низку визначених повноважень і зобов'язань.
За своєю правовою природою колективний договір є нормативно-правовим актом, який регулює трудові та соціально-економічні відносини між власником і працівником даного підприємства. Як уже згадувалося, колективний договір —це угода, яка укладається для узгодження інтересів власника або уповноваженого ним органа і трудового колективу в особі профспілкового, а при його відсутності — іншого органа (особи), уповноваженого на представництво, на підприємствах, в установах, організаціях, заснованих на будь-яких формах власності. Колективний договір містить зобов'язання сторін з регулювання трудових, виробничих та інших соціально-економічних інтересів, а також нормативні положення, що встановлюють умови праці, оплату праці, режим робочого часу й часу відпочинку та інше, а також додаткові, у порівнянні з чинним законодавством, пільги й переваги для працівників.
Відповідно до ст. 11 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпІІ) колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності й господарювання, що використовують найману працю та користуються правами юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.
2. Сторони колективного договору
За своєю правовою природою, колективний договір — це двостороння угода. Отже, сторонами договору виступають:
- власник або уповноважений ним орган;
- трудовий колектив — безпосередньо сам або через профспілку (кілька профспілок), а у випадку їхньої відсутності — через представників, які вільно вибрані на загальних зборах найманих працівників.
Вітчизняний законодавець визнає за колективом і найманими працівниками в особі його виборних органів беззастережне право на ведення колективних переговорів і укладення колективного договору. Слід зазначити, що, на відміну від інших представницьких органів, які мають бути уповноважені зборами найманих робітників на ведення колективних переговорів і укладення колективного договору, профспілкова організація підприємства, установи, організації одержання такого спеціального повноваження від трудового колективу не вимагає. Таким чином, переважне право на укладення колективного договору від імені трудового колективу, законодавцем надано профспілкам. Нерідко керівники підприємств і менеджери по персоналу у своїй практичній діяльності стикаються із ситуацією, коли переговори з укладення колективного договору веде профспілковий орган, і виникає питання щодо працівників, які не є членами профспілки. У таких випадках останні можуть уповноважити профспілку представляти їхні інтереси під час переговорів; повноваження від працівників оформляються в письмовій формі.
Що ж стосується другої сторони колективного договору, то нею є безпосередньо власник або уповноважений ним орган (особа). Право тієї або іншої посадової особи виступати при укладенні колективного договору в ролі власника або уповноваженого ним органа визначається статутом підприємства, установи, організації. Ці особи не мають права представляти інтереси працівників. За загальним правилом, власником при укладенні колективного договору виступає керівник підприємства. У сферідержавної власності керівник має виключне право виступати як власник при узгодженні колективного договору, оскільки таке право за органами управління майном, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що перебуває в загальнодержавній власності», не визнається. У сфері комунальної власності право визначення органу, який уповноважений виступати при укладенні колективного договору як власник, належить керівникові підприємства, установи, організації, якщо тільки орган, уповноважений управляти комунальним майном, не взяв ці функції на себе. У такий самий спосіб вирішується й питання про суб'єкта колективного договору на стороні власника на підприємствах недержавної форми власності. При цьому право тієї чи іншої посадової особи виступати при укладенні колективного договору в ролі власника або уповноваженого ним органа має визначатися статутом. Відповідно до сформованої практики, такою особою є, як правило, посадова особа підприємства.
3. Зміст колективного договору
Законодавець дозволяє сторонам визначати зміст колективного договору в межах їхньої компетенції. У колективних договорах встановлюються взаємні зобов'язання сторін з регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
- зміни в організації виробництва й праці;
- нормування й оплата праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо);
- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
- участь трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом):
- режим роботи, тривалість робочого часу й відпочинку;
- умови охорони праці;
- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку працівників;
- гарантії діяльності профспілкової або інших представницьких організацій працівників;
- умови регулювання фондів оплати праці й установлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно із чинним законодавством і угодами гарантії та соціально-побутові пільги.
4. Укладення колективного договору
Відповідно до статті 14 КЗпП України укладенню колективного договору передують колективні переговори. Кожна із сторін, не раніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії колективного договору, або в строки, установлені цим договором, письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. У чинному законодавстві відсутня норма, яка б покладала обов'язок почати переговори на будь-яку із сторін. Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору визначається сторонами й оформлюється відповідним протоколом. Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, порядок розробки, укладення й внесення змін і доповнень до колективного договору, відповідальність за його виконання — регулюються Законом України «Про колективні договори й угоди».
Для ведення колективних переговорів, підготовки проектів колективного договору створюється робоча комісія із представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Особи, які беруть участь у переговорах як представники сторін, а також фахівці, запрошені для участі в роботі комісій, на період переговорів і підготовки проекту звільняються від основної роботи зі збереженням середнього заробітку й включенням цього часу у виробничий стаж. Чинне законодавство передбачає можливість переривання переговорів з метою проведення консультацій, експертиз, одержання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати робочій комісії всю інформацію, необхідну для визначення змісту колективного договору. Учасники переговорів підписують зобов'язання про нерозголошення даних державної або комерційної таємниці. Робоча комісія готує проект колективного договору з урахуванням пропозицій, які надійшли від найманих працівників, громадських організацій, і приймає рішення, що оформляється відповідним протоколом. Далі, відповідно до Закону України «Про колективні договори та угоди», проект колективного договору обговорюється в трудових колективах і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. Якщо загальні збори трудового колективу відхилять проект договору або окремі його положення, сторони відновляють переговори для пошуку прийнятного рішення. Термін таких переговорів не повинен перевищувати 10 днів. Після цього проект у цілому виноситься на розгляд зборів трудового колективу. Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами (конференцією) трудового колективу, він підписується вповноваженими представниками сторін не пізніше, ніж через 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено самими зборами трудового колективу. Що стосується змін і доповнень до колективного договору протягом строку його дії, то вони можуть вноситися тіїьки за взаємною згодою сторін, у порядку, встановленому колективним договором.
Доволі часто трапляються випадки, коли в процесі ведення колективних переговорів у сторін виникають певні розбіжності. Для врегулювання таких розбіжностей сторони використовують примирливі процедури. Жодна із сторін не має права ухилятися від участі в примирливих процедурах. Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з незалежних від них обставин, то складається протокол розбіжностей, до якого вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих обставин, а також про строки поновлення переговорів. Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують зі свого складу примирливу комісію, а у випадку недосягнення згоди звертаються до посередника, обраного сторонами. Примирлива комісія або посередник у строк до семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації по суті суперечки. У випадку недосягнення згоди між сторонами щодо внесення рекомендацій допускається організація і проведення страйків у порядку, що не суперечить законодавству України. Те саме стосується й проведення в установленому порядку зборів, мітингів, пікетувань, демонстрацій, спрямованих на підтримку вимог під час проведення переговорів відносно розробки, укладення або зміни колективного договору. Більш детальний порядок врегулювання розбіжностей закріплений у законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Законом України «Про колективні договори й угоди» передбачається відповідальність за відхилення від участі в переговорах, за порушення й невиконання колектиного договору, угоди, а також за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю.
5. Реєстрація колективного договору
Відповідно до статті 15 КЗпП України колективний договір підлягає повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Колективний договір представляється на реєстрацію сторонами, які їх підписали, у трьох екземплярах. Разом з ним надаються всі додатки до договору, а також інформація про склад повноважних представників сторін, які брали участь у колективних переговорах. Вимоги, які вітчизняний законодавець пред'являє до колективного договору, такі:
- не суперечити вимогам чинного законодавства й умовам угод більш високого рівня, обов'язкових для всіх суб'єктів, які перебувають у сфері дії сторін, що їх підписали;
- містити інформацію про джерела фінансування заходів з надання додаткових соціальних пільг і гарантій: за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій, місцевих бюджетів тощо;
- відповідати вимогам законодавства про мови й викладатися відповідно до загальних норм правопису.
Під час реєстрації колективного договору відповідні органи, що реєструють, на екземплярах і копіях роблять напис за встановленим зразком й заносять відповідний запис до реєстру. У повідомній реєстрації може бути відмовлено лише в тому випадку, якщо представлені на реєстрацію екземпляри й копії не будуть автентичними.
Вітчизняний законодавець визначає недійсність умов колективного договору. Умови колективного договору, що погіршують становище працівників у порівнянні із чинним законодавством і угодами, є недійсними. Також, відповідно до розглянутих вимог, можуть бути визнані недійсними лише окремі умови колективного договору, а не весь колективний договір. Таким чином, наявність у колективному договорі умов, що суперечать закону, не призводить до визнання колективного договору недійсним. Умова, що суперечить закону, приводиться у відповідність до чинного законодавства.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійного союзу, і обов'язкові як для власника або уповноваженого ним органа, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Відділ правової інформації
та державної реєстрації
Головного управління юстиції
у Луганській області
