Особисто для мене, є дуже важливим той факт, що утвердження української державності спирається на історичні традиції державотворення та право творення. Досвід вічевої демократії в Київській Русі, історія козацького народоправства і Конституція Пилипа Орлика 1710 року – саме вони стали надійним підгрунттям для проголошення незалежності України.

Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, затверджений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, є відправною подією, з якою пов’язана новітня історія нашої країни, її сучасне і майбутнє.

Кожна людина святкує свій день народження. Я вважаю, що день проголошення незалежності держави треба вважати її днем народження, часом відліку національної державності. В Європі громадяни більшості країн не лише урочисто відзначають цю виняткову важливу дати в житті кожного народу та держави, а й підводять певні підсумки національного державотворення, визначають пріоритети подальшого розвитку державності. Це має стати і нашою національною традицією.

Нині можна впевнено стверджувати, що Україна відбулася як держава. Вона має властиву сучасним демократичним країнам ЄС інституційну систему побудови державної влади і місцевого самоврядування, комплексну систему чинного законодавства, є учасником багатьох міжнародних організацій, посідає чільне місце у світовому співтоваристві.

 

 

Перед тим як стати дійсно правовою державою, Україна зобов’язана утвердитись як конституційна держава. Нині, в період політико-правових ускладнень та соціально-економічної кризи, є очевидним, що незалежність України без створення сильної конституційної держави може бути піддана серйозним випробуванням як у самій країні, так і поза її межами.

Ключ до розбудови конституційної державності в Україні криється в системному оновленні Основного Закону та удосконаленні юридичних механізмів регулювання конституційних правовідносин. Важливі кроки у цьому напрямку вже здійснені Президентом України, який 31 березня 2009 року під час свого щорічного звернення до Верховної Ради України подав на розгляд останньої законопроект про внесення змін до Конституції України.

Як Міністр юстиції, я бачу своїм першочерговим завданням створити дієвий механізм забезпечення конституційного права кожного громадянина на правову допомогу.

 

 

В нинішніх умовах, багато громадян України не можуть собі дозволити розкіш оплачувати послуги адвоката чи юриста, а традиційні форми безоплатної правової допомоги вже не задовольняють потреб громадян. Враховуючи всі аспекти цього питання, Міністерством юстиції був розроблений і Верховною Радою ухвалений в першому читанні проект Закону «Про безоплатну правову допомогу».

Чому я акцентую увагу саме на цьому проекті? Тому що лише він зможе гарантувати отримання безоплатної правої допомоги громадянам, які перебувають за межею бідності, а також неповнолітнім громадянам. Для цього в системі Міністерства юстиції будуть створені центри з надання безоплатної правої допомоги.

На жаль, через політичні протиріччя у Верховній Раді ми поки ще маємо остаточно ухваленого закону. Але це не заважає Міністерству юстиції вже зараз надавати правові консультації. Лише за перше півріччя цього року через громадські приймальні та виїзні консультаційні центри працівниками системи органів юстиції було надано правову допомогу понад 82 тисячам малозабезпечених громадян, в тому числі і тим, хто проживає у віддалених районах сільської місцевості. 

 

Хочу побажати кожному громадянину знати свої конституційні права і вміти їх ефективно захищати. Це стосується всіх сфер життя – починаючи від підписання іпотечної угоди з банком і закінчуючи веденням власного бізнесу. Також треба розуміти, що сам по собі державний суверенітет і незалежність не є панацеєю від усіх негараздів. Тільки докладаючи спільні зусилля, ми зможемо збудувати правову державу, яка дбає про свої громадян.

І саме головне – люди мають кожного дня на реальних прикладах відчувати, що влада захищає не свої інтереси, а інтереси громадян. З Днем Незалежності України!