Реформа кримінального судочинства посідає одне із найважливих місць у комплексі юстиціарних реформ.

Ця сфера законодавства є надзвичайно чутливою, оскільки пов'язана із обмеженнями прав та свобод громадянина, а отже потребує забезпечення чітких та дієвих кримінально-процесуальних гарантій захисту цих прав.

Як відомо, чинний КПК, введений в дію практично п'ятдесят років тому, передбачав правила і стандарти, що діяли в колишньому СРСР з притаманною йому авторитарною ідеологією та правовими цінностями, які не відповідають сучасним потребам суспільства та держави.

Саме тому, однією з умов приєднання України до Ради Європи було зобов'язання щодо прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу. Ця авторитетна міжнародна організація, жорстко критикує чинний Кримінально-процесуальний кодекс, зокрема через:

-   його надмірну авторитарність та забюрократизованість процесу, в якому судове засідання відіграє дуже обмежену роль;

-   практично повну відсутність змагальності та усунення сторони захисту від участі у збиранні та фіксації доказів;

-   відсутність ефективних гарантій належного судочинства;

-   надмірність та у великій мірі неврегульованість повноважень прокуратури, яка головним чином відповідає за забезпечення законності, а не за проведення розслідування;

-   відсутність судового контролю за діяльністю слідчих органів та міліції;

-   сильний інституційний тиск щодо винесення обвинувального вироку та відсутність незалежності суддів;

-   порушення демократичних стандартів щодо остаточності судового рішення та поваги до рішення суду.

І хоча українське суспільство чекає прийняття нового Кримінального процесуального Кодексу більше, ніж будь-яка із міжнародних інституцій, він так і залишається досі неприйнятим.

Відправною точкою та базою для побудови ідеологічно нового кримінального процесу та комплексного реформування системи органів та установ кримінальної юстиції стала Концепція реформування кримінальної юстиції України, схвалена Указом Президента України від 15 лютого 2008 року №311.

З метою реалізації визначених завдань робочою групою Міністерства юстиції спільно з Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України, а також за участю широкого кола експертів, науковців, спеціалістів профільних державних органів протягом двох років був підготовлений новий проект Кримінального процесуального кодексу, який базується на положеннях вказаної Концепції.

Цей проект пройшов експертизу у Раді Європи, яка є найбільш авторитетної міжнародною інституцією у сфері захисту прав людини, і дістав схвальні відгуки.

При цьому, у висновках експертів Ради Європи було, зокрема, відзначено, що проект нового Кримінального процесуального кодексу:

-   побудований на тих же демократичних засадах що й більшість КПК
континентальної Європи;

-    ефективний щодо захисту прав людини, представляє собою надійну базу для основних реформ в кримінальному процесі України;

-    відрізняється від попередніх тим, що закладає відповідну основу для добре виписаного континентального європейського кодексу.

Таким чином, можна констатувати, що робоча група з розробки Кримінального процесуального кодексу досягла відповідності проекту рекомендаціям Ради Європи.

Крім того, протягом 2007-2008 років за підтримки Департаменту юстиції США та Ради Європи проведено низку круглих столів та отримано позитивну оцінку проекту від представників юридичних ВУЗів та наукових установ, а також правоохоронних органів України. Враховуючи зауваження експертів Ради Європи, пропозиції і коментарі українських правників, робоча група переглянула проект КПК. Таким чином, з'явилася остаточна редакція проекту Кодексу.

Це пропонується досягти шляхом надання рівності у праві подачі інформації сторонами провадження безпосередньо до суду. Таким чином, особи, що проводитимуть розслідування вже не матимуть "монопольного" права на визнання інформації доказами і кожна із сторін матиме рівні можливості у доведенні перед судом винуватості або невинуватості особи у вчиненні злочину.

2.Підвищення гарантій захисту прав підозрюваних і обвинувачуваних
Мова йде, зокрема, про заборону порушувати кримінальну справу проти

конкретної особи, що дозволить захистити права людини, убезпечивши її від необгрунтованого кримінального переслідування з боку правоохоронних органів.

Одночасно, запроваджується поняття "розумних строків досудового розслідування". Строки є досить короткими, проте розпочинатимуться не з моменту отримання повідомлення про злочин і початку розслідування (на сьогодні, це момент винесення постанови про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи), а з моменту визнання особи підозрюваною чи висунення їй обвинувачення, тобто з часу фактичного обмеження прав та свобод особи у зв'язку із кримінальним провадженням.

Відмова суду продовжити ці строки матиме наслідком закриття провадження, зняття обвинувачення з конкретної особи та продовження розслідування за фактом, або звернення до суду з обвинувальним актом на підставі наявних матеріалів.

Такий комплексний підхід дозволить суттєво зменшити випадки порушення права людини на розумний строк розгляду її справи та сприятиме підвищенню внутрішньої дисципліни осіб, які проводять досудове розслідування.

Також у проекті пропонується закріпити процесуальні механізми щодо оптимізації практики обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Йдеться про підвищення вимог до сторони обвинувачення, в частині доведення нею необхідності застосування запобіжного заходу саме у вигляді взяття під варту, адже цей захід є винятковим.

До того ж, проектом Кодексу запроваджуються спеціальні процедури ювенальної юстиції, що дасть змогу враховувати права та інтереси неповнолітніх

правопорушників. Кримінальні справи, в яких обвинуваченими є неповнолітні особи, розглядатимуться судом лише колегіально та, як правило, в закритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями проекту Кодексу підвищено процесуальний вплив потерпілого, як сторони обвинувачення на процес кримінального переслідування або на його припинення.

При цьому, у окремій главі проекту Кодексу врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої злочином, а також створено умови для розвитку відновного правосуддя.

Варто наголосити на тому, що процедури відновного правосуддя значно розширять можливості сторін кримінально-правового конфлікту щодо знаходження компромісу та примирення.

Складовими елементами цього надзвичайно важливого інституту стануть:

-   встановлення стандартів переконання, необхідних для прийняття рішень різного правового характеру (про застосування запобіжного заходу, про визнання винуватим тощо);

-   визнання доказами пояснень і показань, предметів і документів, наданих сторонами провадження безпосередньо суду;

-   встановлення чітких правил допустимості доказів або визнання доказів недопустимими, внаслідок порушення прав людини при їх одержанні.

У проекті пропонується об'єднати раніше відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну - досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів. Прийняття ж формального акта для порушення кримінальної справи не буде необхідним, що сприятиме зменшенню бюрократизації кримінального провадження.

Оперативно-розшукова діяльність та слідство, здійснюватимуться в рамках єдиного процесу розслідування, а усі процесуальні дії (оперативно-розшукові та слідчі дії) зможуть проводитись лише після початку кримінального провадження у справі. Це також сприятиме захисту прав та свобод людини, оскільки істотно знизить ризик можливих зловживань з боку правоохоронних органів, в частині необгрунтованого проведення оперативно-розшукових заходів щодо конкретної особи.

Судовий контроль на стадії досудового розслідування здійснюватимуть слідчі судді, які вирішуватимуть питання пов'язані із усіма можливими під час досудового розслідування обмеженнями прав та свобод громадян.

7.Запровадження нової, позбавленої обвинувального ухилу процедури судового розгляду пропонується досягти шляхом скасування інституту повернення справи прокурору або на додаткове розслідування.

Цей інститут, як відомо, на сьогодні по-суті, замінює виправдувальні вироки в судах. Крім того, передбачається позбавити суд права надавати доручення із проведення слідчих дій за власною ініціативою.

Загалом же, судове провадження уніфікується з цивільним та адміністративним судочинством до тієї міри, наскільки це дозволяють особливості, обумовлені предметом і завданням кримінального судочинства.

Відповідно до положень проекту Кримінально-процесуального кодексу, суди першої інстанції будуть позбавлені повноважень визначати подальшу долю апеляційних скарг, що на сьогодні є серйозним обмежуючим фактором щодо доступу громадян до правосуддя.

Крім того, пропонується оптимізувати роботу судів апеляційної інстанції, передавши кримінальні справи, які розглядаються наразі цими судами, до юрисдикції уповноважених судів першої інстанції.

9.Окремо слід відзначити, що проектом запроваджуються нові види кримінального провадження, які забезпечуватимуть процесуальну економію та
дозволять значно розвантажити суди та органи розслідування.

Мова йде про дізнання, тобто спрощену форму розслідування кримінальних проступків, яка до певної міри є аналогом сьогоднішньої протокольної форми розслідування злочинів та наказне провадження, яке являє собою спрощену процедуру, постановления судом рішення про покарання особи без проведення судового засідання, у випадках, якщо вина особи доведена матеріалами розслідування і така особа визнає свою вину та не заперечує проти покарання).

Таким чином, сукупність цих ідеологічно нових постулатів провадження кримінальних процедур надасть змогу суттєво посилити захист прав людини та підвищити ефективність розслідування злочинів.

 

 

14 жовтня на засіданні Уряду розглянуто проект нового Кримінального процесуального кодексу, який впродовж двох років готувався робочою групою Міністерства юстиції спільно з Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права при Президентові України, а також широкого кола експертів, науковців, спеціалістів профільних державних органів.

Як відомо, чинний Кримінально-процесуальний кодекс уведений в дію ще в 1961 році, побудований і в значній мірі відображає ідеологію та правові цінності, які вже не відповідають сучасним потребам суспільства та стандартам Ради Європи у сфері захисту прав людини і основоположних свобод.

Тому, однією з умов приєднання України до Ради Європи було зобов'язання прийняти новий Кримінально-процесуальний кодекс, який гарантуватиме неухильне дотримання прав особи в ході досудового розслідування та судового розгляду справи відповідно до вимог Конституції України та міжнародних договорів щодо прав людини. Цього ж вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням її тлумачення Європейським судом з прав людини.

Проект нового Кримінального процесуального кодексу України підтримується експертами Ради Європи, та був схвалений на засіданні Урядового комітету з питань правової політики, оборони та правоохоронної діяльності, що дозволило Кабінету Міністрів України винести проект Кодексу на громадське обговорення. За підсумками такого обговорення проект КПК планується розглянути на відкритому засіданні Кабінету Міністрів.

Філософія нового проекту КПК спрямована на формування процесу, який би дозволив сучасному українському суспільству досягти двох цілей:

1) ефективна робота правоохоронних органів по захисту суспільства та особи від злочинності;

2)          максимальне забезпечення захисту прав людини і зокрема тих, що є сторонами кримінального провадження, у відповідності до вимог міжнародних стандартів.

Новий КПК регулює діяльність правоохоронних органів у сфері виявлення та розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних справ, забезпечує процесуальну єдність та контроль без зайвої заформалізованості й покликаний стати кодексом індивідуальних прав по відношенню до повноважень прокуратури та суду.

Виходячи із зазначених цілей, автори проекту поклали в основу кодексу низку нових положень, основні з яких наведені нижче.

Проект КПК об'єднує раніше відокремлені стадії дізнання та досудового слідства в одну - досудове розслідування, яке розпочинається з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів. Прийняття формального акта для порушення кримінальної справи не буде необхідним. Оперативно-розшукова діяльність та слідство, означене у проекті єдиним терміном - розслідуванням, і здійснюється тими органами, які проводять розслідування. Усі процесуальні дії (оперативно-розшукові заходи, слідчі дії) можуть вчинятися лише після початку кримінального провадження у справі.

Згідно проекту досудове розслідування полягає у збиранні фактичних даних,інформації про обставини вчинення злочинів і кримінальних проступків та встановленні осіб, які їх вчинили, гласними та негласними методами. Свідчення особи визнаються доказами за умови надання відповідної інформації безпосередньо суду. Сторони захисту та обвинувачення мають інформувати одна одну стосовно наявної у них фактичної інформації про кримінально карані діяння з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи та з урахуванням принципу процесуальної економії.

Згідно нового проекту слідчі органи під час здійснення досу довго розслідування вправі проводити негласні слідчі дії. Ставши частиною кримінального процесу (оперативно-розшукова діяльність сьогодні відокремлена від кримінального процесу), негласні слідчі дії повинні будуть відповідати міжнародним стандартам захисту прав і свобод людини у кримінальному процесі, таким чином ставши більш підзвітними. Негласні слідчі дії є дієвим інструментом у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, і були рекомендовані рядом міжнародних організацій, включаючи Раду Європи та ГРЕКО [Рекомендація 10 (2005) Комітету Міністрів держав членів щодо «спеціальних слідчих дій»; Оціночний звіт ГРЕКО щодо України, березень 2007].

Наступна новація кодексу - угоди про співробітництво - також отримали позитивну оцінку від Ради Європи [Річард Воглер, Коментар до проекту кримінального процесуального кодексу України, вересень 2007] як один з механізмів, який може суттєво покращити ефективність кримінального судочинства у складних кримінальних справах та у справах із багатьма обвинуваченими. Як показує досвід сусідніх держав, зокрема, Грузії, впровадження цього інституту дає позитивні результати. Угоди про співробітнитво, будучи затвердженими судами у 99% випадків їх укладення, знайшли особливий успіх у справах про корупцію, відмивання коштів, злочини, вчинені організованими групами. Вони також дозволили успішно завершити низку кримінальних справ, розслідування у яких зайшло в глухий кут.

Проект КПК передбачає, що угода укладається між державним обвинувачем та обвинуваченим про співробітництво у викритті винних в замін на рекомендацію прокурора перед судом менш суворого покарання. Угода затверджується судом та враховується ним при винесенні вироку. Ці та інші угоди можуть укладатися на будь-якій стадії процесу, коли це доцільно виходячи із матеріалів конкретної кримінальної справи.

Проект КПК передбачає зміну ролі прокурора у кримінальному судочинстві. Оскільки прокурор відповідає за результат справи, він оцінює та спрямовує хід розслідування, а також приймає основні процесуальні рішення у справі, як це є у більшості Європейських країнах [Рекомендація Ради Європи №1604, (2003), Р. Воглер, (вересень 2007)]. Прокурор незмінний протягом всього провадження у кримінальній справі: обвинувач, який склав обвинувальний акт, підтримує державне обвинувачення в суді.

Захисник (представник) обирается підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим, як правило, з числа адвокатів. Органи досудового розслідування, державний обвинувач і суд позбавлені процесуальних можливостей втручатися у вибір захисника та перешкоджати його участі у справі шляхом ухвалення відповідних

постанов. Також забезпечено процесуальні гарантії конфіденційності спілкування захисника (представника) з підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим.

Проект приводить у відповідність до міжнародних вимог положення щодо підозрюваного та обвинуваченого, які зрівняні у своєму правовому статусі [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]. Норми проекту КПК також привели у відповідність до міжнародних вимог та вимог Конституції України положення щодо переліку запобіжних заходів, їх тривалості, процедури застосування, порядку їх оскарження та перегляду.

Проект КПК започатковує процесуальну функцію слідчого-судді, до повноважень якого віднесено здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням, вирішення питань, які пов'язані з обмеженням конституційних свобод громадян.

Визнання зібраних фактичних даних доказами у справі здійснює виключно суд у присутності та за безпосередньої участі сторін обвинувачення та захисту. Відповідно, для забезпечення дотримання принципів змагальності, публічності та диспозитивності в проекті вдосконалено процесуальну регламентацію процедур збирання і надання суду інформації сторонами захисту та обвинувачення на основі чітко визначених критеріїв. У свою чергу, дані, зібрані стороною захисту, повинні бути оприлюднені стороні обвинувачення, і навпаки. Також сторони отримують рівний доступ до експертних знань, а вибір експертів залежить виключно від волевиявлення сторони.

Судове провадження з розгляду кримінальних справ за новим Кримінальним процесуальним кодексом України уніфіковано з цивільним та адміністративним судочинством до тої міри, наскільки це дозволяють особливості, обумовлені предметом і завданням кримінального судочинства.

Усі справи про злочини у першій інстанції розглядаються місцевими судами, в системі яких виділено окремі суди, що розглядають справи про особливо тяжкі злочини та функціонують у містах, де є слідчі ізолятори.

Окремі категорії справ, передбачені КПК, суди розглядають за участю присяжних. Колегія присяжних виносить вердикт у кримінальній справі лише з питань факту, наприклад: чи мало місце діяння, чи вчинив його обвинувачений, чи винуватий він у вчиненні діяння, а головуючий у процесі - професійний суддя - на підставі вердикту вирішує питання права.

Скасовано інститут повернення справи прокурору або на додаткове розслідування, яка не раз піддавалася критиці зарубіжними експертами. Цей інститут, як відомо, на сьогодні по-суті замінює виправдувальні вироки в судах.

Матеріали, документи та інформацію про вчинення злочину надають до суду безпосередньо сторони захисту і обвинувачення. На цьому етапі судового провадження запроваджено інститут визнання у суді фактів, що підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами, не обтяжуючи суд їх дослідженням під час судового розгляду справи.

У пректі КПК суттєво розширено права потерпілого, підвищено його процесуальний вплив як сторони обвинувачення на кримінальне переслідування, підтримання обвинувачення у суді та припинення кримінального провадження. Окремою главою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої злочином, створено умови для розвитку окремих інститутів: відшкодування шкоди за рахунок держави   та   відновного   правосуддя.   Щодо   останнього,   то   суд   при   бажанні потерпілого та обвинуваченого примиритися зупиняє судовий розгляд у справі, якщо таке було розпочате, перевіряє, чи не порушує угода про примирення вимог закону або прав, свобод та інтересів сторін та виносить вирок, яким затверджує угоду та закриває кримінальне провадження.