Sub_Class with id 258 does not exist
Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (стара версія) Луганщина Адміністративно- територіальний устрій Міста обласного значення Алчевськ
Луганська обласна державна адміністрація
| |


ГоловнаЛист адміністратору Веб-сервераКарта сайту

Гаряча лінія
Гаряча лінія
Довідник посадовців
Телефонний довідник
ОпитуванняОпитування

Сьогодні: п'ятниця, 29 березня 2024

Луганська обласна військово-цивільна адміністрація (стара версія)ЛуганщинаАдміністративно- територіальний устрійМіста обласного значення
Алчевськ
Площа

4901 га
в тому числі:
сільгоспугіддя – 464 га
пашня – 249 га
ліси та інші покриті лісом території – 615 га

Відстані

Відстань від Алчевська до Луганська
- залізницею - 40 км
- шосейними дорогами - 40 км

Географічні дані

Територія міста Алчевська знаходиться в межах Донецької фізико-географічної області – Лозовсько-Каменському фізико-географічному районі.

Кордони

Межує з м. Брянкою, м. Перевальськом, м. Артемівськом, Михайлівською селищною та Петрівською сільською радами.

Адміністративно-територіальні одиниці

Міст всього – 1
з них:
обласного підпорядкування – 1
Кількість районів – не має

Населення

За станом на 01.01.05
наявне населення – 117 тис.осіб.

Історична довідка

Алчевськ – місто металургів та коксохіміків, крупний індустріальний та культурний центр Донбасу.
Місто носить ім’я свого засновника – відомого українського підприємця та банкіра, поборник розвитку вітчизняної промисловості, мецената, патріота України Олексія Кириловича Алчевського.
Значний слід в громадському та культурному житті України оставила по собі і його сім’я. Дружина О.К.Алчевського Христина Данилівна – помітний педагог, організатор недільних шкіл для дорослих, віце-президент Міжнародної ліги освіти, син Григорій – композитор та педагог-вокаліст, син Іван – всесвітньо відомий співець, дочка Христина – українська поетеса та педагог.
Мешканці Алчевська свято бережуть пам’ять про цю талановиту сім’ю. У 1996 році, коли місто відзначало своє 100-річчя, на центральній міській площі за рішенням міської ради було споруджено пам’ятник О.К.Алчевському. Старішій в місті середній школі №1 присвоєно ім’я Христини Данилівни Алчевської, а ім’я Івана Алчевського – музичній школі №1.
У 1999 році при активному сприянні нашого міста в Харкові відбувся Перший міжнародний конкурс вокалістів імені Івана Алчевського. Влітку 2001 року Другий Міжнародний конкурс відбувся у місті Алчевську.
Алчевськ – місто обласного підпорядкування. Основа промислової могутності Алчевська – металургійний комбінат та коксохімічний завод, від яких залежить і сьогодення міста і його майбутнє.
Як робітниче селище Алчевськ виник в середині 90-х років XIX сторіччя у зв’язку з будівництвом біля залізничної станції Юр’ївка Єкатеринівської залізниці (зараз станція Комунарськ) металургійного заводу Донецько-Юр’ївського металургійного товариства Засновником Донецько-Юр’ївського заводу – сучасного Алчевського металургійного комбінату , як і акціонерного товариства ДЮМО, був відомий український промисловець та банкір, купець першої гільдії Олексій Кирилович Алчевський. Олексія Кириловича знали в Україні та Росії як поборника прискореного розвитку вітчизняної промисловості. Заснований ним завод ДЮМО був в той час єдиним на Україні металургійним підприємством, збудованим на вітчизняні капітали. Патріот рідної землі О.К.Алчевський любив Україну та її народ, жертвував значні кошти на освіту народних мас.
Під час гострої економічної кризи початку XX століття, не витримав конкуренції з пануючими у Донбасі іноземними кампаніями, і, отримавши відмову від царського уряду на прохання про кредитування, О.К.Алчевський 7 травня 1901 року кинувся під потяг на Царесільськім вокзалі у Петербурзі. Знецінені після трагічної загибелі Алчевського акції Донецько-Юр’ївського металургійного товариства із часом опинилися в руках франко-бельгійських кампаній.
В пам’ять про засновника заводу ДЮМО станція Юр’ївка була у 1903 році перейменована в станцію Алчевське. Від станції отримав назву і заводське селище, яке поступово перетворилося в місто.
Назва міста декілька разів мінялася. У 1931 році він став називатися Ворошиловськом – на честь відомого радянського державного діяча К.Ворошилова, яки починав на заводі ДЮМО свою трудову та революційну діяльність. В 5-ті роки місто іменувалося то Алчевськом, то Ворошиловськом, а з 1961 по 1991 рр. – Комунарськом. Після проголошення Україною незалежності на міському референдумі, який відбувся 1 грудня 1991р., населення висловилося за повернення місту старої історичної назви – Алчевськ. Рішення референдуму підтверджено 26 березня 1992 року Президією Верховної Ради України. В цьому акті знайшли підтвердження та закріплення не тільки заслуги О.К.Алчевського перед Україною, але і його сім’ї, яка відіграла помітну роль у громадському та культурному житті нашого краю та країни.

Географічні і природні умови території м. Алчевська

Місто розташовано на водорозділі Задовільний річок Лозова і Біла.
Поверхня переважно слабко хвиляста із загальним ухилом на північний захід, розчленована балками і ярами.
Територія міста поділяється балкою Должик на дві частини. На своєму протязі балка має ряд ставків. З північного заходу і північного сходу до міста підходять верхів'я відрогів балок, що впадають на півночі в річку Лозову і на півдні в річку Білу.
Наявність цих відрогів робить північну частину міста більш розчленованою.
Найвищі відмітки досягають більше 280 м., в південно-західній частині міста і знижуються до 122 м в заплаві балки Должик на північному сході, в районі Орлових ставків.
Клімат характеризується яскраво вираженою континентальністю, тобто різкими коливаннями температур повітря, жарким і сухим літом із засухами і сильними східними вітрами, зима холодна і малосніжна з частою відлигою, туманами, ожеледдю.
У ґрунтовому покрові переважають чорноземи звичні середньо- і малогумусні переважно на лесових породах і дернові щебеноваті ґрунти на елювії некарбонатних порід, а також чорноземи переважно щебеноваті на елювії пісковиків, піщано-глинистих і глинистих сланцях.
За механічним складом ґрунти важкосуглинні, щебеноваті і піщано-середньосуглинні.
Еродованость ґрунтів – 48-80 %.
На схилах балок простежуються, головним чином, чорноземи, що характеризуються вищелоченостю, за відсутності лісу ці ґрунти легко піддаються змиву.
Для захисту ґрунтів створюються захисні лісові насадження, зокрема полезахисні смуги, побудовані протиерозійні ставки, водозатримуючі вали, затерасировані схили, проводиться рекультивація оброблених земель.
Геологічна будова району визначається розташуванням його в межах Алчевської антикліналі Селезнівського вугільного району.
У геологічній будові території беруть участь кам'яновугільні і четвертинні відкладення.
Вирішальна роль належить пісковикам, вапнякам і піскуватим породам з вугіллям середнього і верхнього карбону загальною потужністю 1400 м.
Відкладення кам'яновугільного віку розірвані рядом діз’юктивних порушень надвигового характеру.
На території м. Алчевська виходять на денну поверхню пласти вугілля.
Оголення корінних порід (пісковиків, вапняків, глинистих сланців) наявне в північній частині міста, де вони добре виражені на крутих схилах глибоких балок і ярів.
Четвертинні відкладення суцільним шаром, за винятком місць оголень корінних порід і продуктів їх вивітрювання, покривають територію міста.
Вони представлені лессовидними суглинками, глинами. Тальвеги балок складені алювіальними відкладеннями. Потужність шару четвертинних відкладень змінюється від 0,1 до 8-10,0 і більше метрів.
Відповідно до геологічних і геоструктурних особливостей на цій території виділені водоносні горизонти четвертинних і кам'яновугільних відкладень.
На водороздільних і приводороздільних просторах підземні води четвертинних відкладень приурочені до піщаних різниць жовто-бурих і буро-коричневих суглинків, що залягають на жирних в'язких глинах. Режим горизонту непостійний. Глибини колодязів досягають 20 м, дебіт – близько 0,05-0,1 л/с. У санітарному відношенні водоносний горизонт є ненадійним.
Кам'яновугільні відкладення містять води, приурочені в основному до трещиноватих вапняків і пісковиків, до сланців піщаних і глинистих, а також до рихлих продуктів вивітрювання цих порід.
Води звично напірні. П'єзометричний рівень встановлюється на глибині 2-7 м. Хімічний склад вод кам'яновугільних відкладень з глибиною змінюється від гідрокарбонатного кальцієво-натрієвого типу, з мінералізацією 0,6-0,7 г/л, сульфатного кальцієво-натрієвого, з мінералізацією 2,0-2,4 г/л, нижчі води гідрокарбонатні натрієві, з мінералізацією до 1 г/л і нижче, 700 м – води хлоридно-натрієві з високою мінералізацією.
Ці водоносні горизонти володіють слабкою водорясністю, тому практичного значення не мають. Для централізованого водопостачання використовуються підземні води верхньокрейдяних відкладень річки Сіверський Донець. Для технічних цілей додатково використовуються води з водосховищ (Ісаковського, Орловського і Василівського).
Існуюче водопостачання здійснюється за рахунок підземної води, що подається із загального водопроводу.
Цей водопровід отримує воду із свердловин Слов”яносербського, Краснолиманського, Хорошанського та ін. водозаборів, що експлуатують підземні води верхньокрейдяних відкладень, а також поверхневі води річки Сіверський Донець.

Інженерно-геологічні умови

Територія міста належить  до високої складності інженерно-геологічних умов освоєння.
Чинниками інженерно-геологічної складності на цій території є обвали, карст, підтоплення, просадочність, підроблені території і порушені землі. Також серед сучасних природних процесів поширені процеси, пов'язані з діяльністю постійно діючих і тимчасових водотоків, що характеризуються площинною і струйчатою водною ерозією сильного прояву і яри слабкого прояву.
На крутих схилах балок, а також в місцях виходу кам'яновугільних відкладень інтенсивно розвинені ерозійні процеси і денудація.
Дана територія належить до Донбасівської області розповсюдження карстуючихся порід (вапняки кам'яновугільного віку).
Переважаючі карстопроявленія – тріщини, воронки, просадки, провали.
Місцевість характеризується середньою схильністю території до підтоплення за літологоїдальною будовою розрізу.
Ступінь фактичного підтоплення території 2-5 % до площі міста.
Первинні ландшафти в результаті господарської діяльності людини тут дуже трансформовані, в сучасній ландшафтній структурі переважають їх антропогенні модифікації – поширені антропогенні форми рельєфу (терикони, кар'єри, кургани), підроблені території і порушені землі.
Території складені лессовидними суглинками, вологим пісковиком і піскуватими сланцями різного ступеня виветрелості, що піддаються розмиву і вивітрюванню, розрахунковий опір грунтів 1,5-2,0 кгс/см2.
||
Sub_Class with id 0 does not exist
У разі використання матеріалів сайту посилання на www.loga.gov.ua є обов'язковим.
Технічна підтримка: Відділ інформаційно-комп'ютерного забезпечення апарату
Лист адміністратору Веб-сервера