Площа 63,5 кв. км 0,23% від території Луганської області

Відстані Відстань від Брянки до Луганська – 52 км.; Далекість від найближчого морського порту м. Маріуполь по автомагістралі (М -21) складає 220 км; Від залізничного вузла міста Стаханова далекість - 7 км і від міста Алчевська - 13 км, від аеропорту міста Луганська - 67 км.

Географічні дані Місто розташоване в південно-східній частині Донецького кряжа. Через місто протікає ріка Лозова довжиною 18 км. Загальна площа водоймищ складає: 25,4тис. м2. Джерел мінеральних вод на території міста немає. Рельєф місцевості горбкуватий. Висота рельєфу від 100 до 240 м над рівнем моря. Площа лісових масивів складає - 2106.0 тис. м2 Середньорічна температура складає 7-8 градусів. літня – (+) 12-23 0С, зимова – (-) 5-7 0С. Кількість опадів – 209 до 320 мм на рік

Кордони Межує з містами Стаханов, Алчевськ, Алмазна та Перевальским і Папаснянським районами

Адміністративно – територіальні одиниці Міська рада складається з: місто Брянка, селище міського типу (далі „СМТ”) Глибокий, СМТ Ганнівка, СМТ Вегулівка, СМТ Ломуватка, СМТ Южна Ломуватка.

Населення Чисельність населення – 58,57 тис. осіб. у т.ч.: міського – 58,57 тис. осіб; чоловіків – 27,24 тис. осіб; жінок – 31,33 тис. осіб. Пенсіонерів – 19,14 тис. осіб, 32 % до наявного населення. Щільність населення – 937 осіб на 1 кв. км. Народжуваність (на 1000 населення): 5,8. Смертність (на 1000 населення): 19,1. Природне скорочення (на 1000 населення): 13,3.

Територія нинішнього міста склалася з сіл Яр Кам’яний, Протік Гриценків, Лозова Павлівка, Краснопілля, Сабівка, Замківка, Ломоватка та інші.

Перші поселенці на території міста з’явилися в 1696 році. Вони й заснували селище, яке дістало назву Яр Кам’яний.

В 1707 році неподалік від селища виник другий населений пункт, що дістав назву Протік Гриценків, в 1730 році вони об’єдналися, утворивши село Лозову. В 1776 році було засновано селище Павлівка. У 1787 році Лозова і Павлівка злилися, утворивши село Лозову – Павлівку. В 1819 році поміщик Сабо заснував за 7 верст від Лозової – Павлівки село Сабівку. В цей же час неподалік від Лозової – Павлівки виникли села Краснопілля і Замківка.

1861 – 1890 р.р. були періодом виникнення та бурхливого розвитку шахт. Збудована в 1876 – 1878 роках Донецька залізниця, що сполучила Луганськ із Дебальцевим, сприяла виникненню нових шахт на території нинішнього міста. В 1878 році було відкрито Орлово – Єленовський і Кам’янський, а в 1880 році – рудник Завадського (Семенівський). У 1886 році була прокладена перша залізнична гілка, що з’єднала рудник Завадського з станцією Алмазна.

Наявність залізниці суттєво збільшила збут вугілля, попит на яке постійно зростав. У 1889 році було закладено велику на той час капітальну шахту № 6, після будівництва шахти на пустирі навколо неї виникло селище Брянського руднику. Назва руднику пов'язана з придбанням декількох вугільних копалень крупним заводом металовиробів Брянської губернії. На шахті працювали крім місцевих жителів й прийшлі робітники – зубожілі селяни з багатьох губерній України і Центральної Росії. Недалеко від шахти № 6 було закладено таку ж за величиною шахти № 1 Орлово – Єленовського рудника, яку в 1890 році було здано в оренду Акціонерному товариству Криворізьких залізних руд. Звідси рудник достав назву Криворіжжя. прибуткова справа привела до утворення у 1896 році „Товариства Брянських кам’яновугільних копалень та рудників”.

У 1894 році Брянський, Криворізький і Кам’янський рудники були зв’язані залізничною гілкою зі станцією Алмазна. Брянський рудник мав своє депо, паровози, вагони, склади, водокачки.

У 1899 році поряд з шахтою № 6 („Брянка”) були відкрити шахти №№ 11, 14, 15 та ін. Видобуток вугілля на Брянському руднику зростав рік у рік. У 1897 році рудник видав на – гора і відправив залізницею 10 млн. пудів вугілля.

Робітниче селище Брянського рудника наприкінці ХІХ століття складалося з двох – трьох десятків землянок і бараків та кількох кам’яних казарм, де в страшенній тісноті тулилися робітники та їхні сім’ї.

В 1893 році відкрилася лікарська дільниця в Лозовій – Павлівці, у 1902 році тут стала діяти лікарня всього на десять ліжок. У ній працювали один лікар, фельдшер та акушерка.

Цей заклад обслуговував кілька волостей, що звичайно не задовольняло запити населення.

У 1897 році в Лозовій – Павлівці було відкрито трикласну церковнопарафіяльну школу, в якій було всього дві класні кімнати на 50 дітей. Через рік тут же почала діяти земська чотирикласна школа, в якій стало навчатися 70 чоловік, але 85% дітей робітників і селян не мали можливості здобути навіть початкову освіту.

В 1897 році було відкрито недільну школу для дорослих. На всю Лозово – Павловську волость у 1902 році була одна земська бібліотека, фонд якої складався з 1508 книжок.

Імперіалістична війна збільшила попит вугілля, яке потрібне було не тільки як паливо, а й для одержання вибухових речовин. З цією метою в селищі Брянського рудника у 1916 році було збудовано коксохімічний завод.

З 7 (20) березня 1917 року, внаслідок буржуазної революції, влада у Лозовій – Павлівці перейшла до рудникової Ради, на шахтах почали діяти комітети: нагляду за роботами, розв’язання спорів з адміністрацією, наглядом за розподілом продовольчих продуктів.

Наприкінці вересня 1917 року вся повнота влади в Лозово – Павлівській волості перейшла до Рад.

В період 1918 – 1919 років Брянський рудник був під владою кайзерівських військ та денікінців. Роботи на шахтах в цей період практично не проводились.

Наприкінці грудня 1919 року при підтримці партизанських загонів, робітників заводів і рудників Лозово – Павлівський район зайняли частини Першої Кінної армії Будьонного. Свою роботу шахти відновили з початку 1920 року.

В 1923 році було створено Брянське рудоуправління, до складу якого ввійшли шахти Криворізького, Краснопіллівського, Павлівського, Анненського та інших рудників. Брянський рудник став центром вугільної промисловості району.

З цього моменту влада багато уваги приділяла рішенню соціальних проблем.

На початок 1927 року в Брянці було відкрито 6 амбулаторій і 4 лікарні на 560 ліжок.

У селищі діяли три початкові і одна семирічна школи. При семирічній школі працювали робітничій факультет і курси з підготовки до середніх та вищих технічних учбових закладів.

Відкрився народний клуб, бібліотека, читальня, стали діяти гуртки художньої самодіяльності. В 1923 році на Брянському руднику відкрився молодіжний спортивний клуб.

У роки довоєнних п’ятирічок (1928 - 1940) поряд з будівництвом і введенням в дію двох нових шахт на вугільних підприємствах інтенсивно проводиться механізація основних процесів видобування вугілля. На шахтах Брянки в 1940 році працювало 105 врубових машин, 36 електровозів та багато іншої техніки.

Видобуток вугілля за роки передвоєнних п’ятирічок на шахтах Брянки збільшився проти 1925 року в три рази і становив у 1940 році понад два мільйони тонн.

У передвоєнні роки в Брянці були введені в дію центральні електромеханічні майстерні, рудоремонтний завод, підприємства харчової і легкої промисловості місцевого значення.

За роки довоєнних п’ятирічок селище Брянського рудника розрослося і з’єдналося з Лозовою – Павлівкою. За переписом 1939 року тут проживало 36920 чоловік.

В 1940 році у Брянці налічувалося близько двох тисяч нових будинків. Загальна протяжність збудованих у ці роки електроліній становила 40 км. Розширилася водопровідна і каналізаційна мережі.

У 1940 році в районі було 5 лікарень на 690 ліжок, тут працювало 40 лікарів та 150 молодших медичних працівників.

До послуг жителів району було вісім клубів, п’ять кіноустановок, 32 бібліотеки.

12 липня 1942 року місто було окуповано гітлерівцями, а визволено частинами Радянської армії 2 вересня 1943 року.

Відступаючи, гітлерівці зруйнували шахти, коксохімічний і рудоремонтний заводи. Знищені були всі підприємства, а також устаткування, яке вони не встигли вивезти до Німеччини. Не працювали водопровід і електромережа, в розвалинах лежали школи, лікарні, Палац культури, житлові будинки.

Вже у вересні 1943 року було організовано трест „Брянськвугілля” яке розпочало свою роботу. У 1943 році на шахті „Криворіжжя” народилася перша бригада жінок вибійниць.

Наприкінці 1944 року колектив шахти „Анненська” досяг довоєнного рівня видобутку вугілля.

На кінець 1947 року 70% вугільних підприємств Брянки було повністю відбудовано.

В 1950 році відбудова промисловості Брянського району була завершена.

В 1954 році введено в дію завод залізобетонних виробів, який уже наступного року випустив 5,5 тис. м3 будівельних матеріалів.

У 1956-м здана в експлуатацію шахта «Вергулівська», в 1957-м - «Замківська-2» з проектною потужністю 1500 тонн вугілля в добу. У 1958 – перші тонни вугілля дала шахта «Ломоватская-південна». У 1961-м увійшла до експлуатації шахта «Краснопілівська», що володіє запасами вугілля як для електростанцій, так і для металургійних заводів.

В цей період було розроблено генплан міста Брянка.

Новий підйом в подальшому розвитку Брянки відкрив Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року про перейменування копальні в місто обласного підпорядкування. Це дало можливість ширше вести промислове і цивільне будівництво, створювати нові підприємства, учбові заклади, активніше здійснювати технічне переозброєння і вдосконалення організації виробництва.

У 1965 році в місті з'явилася друкарня і стала виходити газета «Праця гірника». У 1966-м перші причепи для вантажних автомобілів випустив завод транспортних засобів. У 1973-м – зданий в експлуатацію   завод фільтруючого устаткування, магнітні сепаратори якого мали великий попит не тільки в Україні, а і в багатьох республіках СРСР.

Важливою подією в житті шахтарського міста стало відкриття в 1968 році технолого-економічного технікуму.

У 1974 році в місті почалася газифікація.

У розвиток міста на 1990-і роки входило розширення газопостачання, але перебудовні відсунули цю роботу на невизначений рубіж.

У 1970-1975 роках подальший розвиток одержали всі промислові підприємства міста. Капітальні вкладення в них за 4 роки збільшилися більш ніж на 5 млн. рублів.

З 1963 року при Брянковськом виконкомі був утворений відділ охорони здоров'я. З 1966-го його скасували, створивши центральну міську лікарню.

У 1970-е в місті було 6 лікарень на 1000 ліжок, 2 туберкульозних санаторії на 195 ліжок, протитуберкульозний диспансер, станція швидкої допомоги, 20 здоровпунктів на підприємствах, 2 санаторії-профілакторії. До послуг брянковчан було 179 лікарів і 805 медсестер. У 1972-м зданий в експлуатацію дитячий лікарняний комплекс на 125 місць. Вперше в області в хірургічному відділенні був застосований телевізор для дослідження захворювань опорно-рухового апарату і нервової системи. Також вперше на базі лікарні в Краснопіллі - Глибокому було відкрите відділення реабілітації.

До кінця 1980-х Брянка по забезпеченню ліжками займала перше місце в області і не тільки. У СРСР на 10 тисяч населення були 123 ліжка, нашому місті – 144. На кожних 500 жителів доводилися 1 лікаря і 5 молодших медпрацівників.

На цей же час доводиться і найвищий рівень добробуту брянковчан. Середня зарплата промислово-виробничого персоналу в 1975 році складала 234,6 крб. У кожному шахтарському мікрорайоні і селищі діяла їдальня, клуб з кіноустановкою, бібліотека, перукарня, швейна майстерня або ательє мод, стадіон або спортмайданчик, 2-3 гуртожитки. До послуг брянковчан було 30 дитячих садів і ясел більш ніж на 3 тисячі місць.

У 1970-і роки в Брянці було 20 загальноосвітніх школи, в яких 573 педагоги навчали 11,2 тисячі дітей. До послуг працюючої молоді діяли 6 вечірніх шкіл на 1670 місць.

З року в рік росла кількість багатоповерхових упорядкованих житлових будинків. За 1960-1680годы з'явилися мікрорайони №4, «Молодіжний». Щорічно здавалося в експлуатацію від 17 до 20 тисяч квадратних метрів житла або 320-385 квартир.

У 1988-м побудовано 22,7 тис. м2 житла, житлофонд міста збільшився на 432 квартири.

У 1990-1993гг намічалося побудувати в місті плавальний басейн, пологовий будинок, станцію швидкої допомоги, поліклініку на 600 відвідин в день, дві загальноосвітні школи, два дитсадки, овочесховище, завод фруктових і мінеральних вод.

У період з 1995 по 2002 рік в місті було закрито шість шахт з восьми. Чисельність працівників шахт за цей час скоротилося на 6992 людини.

Із закриттям шахт припинили роботу 12 підприємств міста, які обслуговували вугільну промисловість. У зв’язку з цим місто втратило ще 1432 робочих місця.

Значно понизили об'єми робіт рудоремонтний завод, шахто - будівельне управління, два управління шахтобудмеханизації, три автотранспортні підприємства, ЦОФ «Криворізька», що привело до скорочення 2350 робочих місць.

У результаті чисельність працівників суміжних підприємств зменшилася на 3782 людини.

А всього у зв'язку з реструктуризацією вугільної галузі місто втратило 14068 робочих місць, що значною мірою вплинуло на соціально - економічну ситуацію.

Інвестиційні проекти, які реалізуються на території міста не вирішили проблеми безробіття.

В теперішній час в місті реалізуються програми, заплановані ще у 1974 році (програма „Газифікації шахтарських селищ” та ін.), розвитку міста заважає брак коштів в місцевому бюджеті.

Місто багате високоякісними вугіллями, запаси якого перевищують 175 млн. тн., дві третини складають енергетичні вугілля, третина - вугілля, що коксують. Більш 10 млн. тн. коксівних вугіль залягають на глибині 30-300 метрів. На території міста є запаси сульфоуглей, а також будівельних матеріалів: вапняку, піщанику, крейди та ін., що використовуються в будівництві.

Місто розташоване в різкоконтинентальній кліматичній зоні, з досить посушливим літом і холодною зимою, з нестійким сніговим покривом. Середня температура найбільш теплого місяця (липня) +12, +23, а самого холодного (січня) -5, -7. Максимальна температура влітку досягає +38, +42, а мінімальна - у деякі зими -36, -40. Основні весняні заморозки спостерігаються в другій декаді квітня, а перші осінні - у другій декаді вересня. Тривалість безморозного періоду 240-260 днів, 280 днів дує вітер північно-східного напрямку, середня швидкість вітру 5 м/с. Середня сума опадів складає від 209 до 320 мм, з різкими коливаннями по роках. Висота сніжного покриву 6-11 см, через часті відлиги сніжний покрив не стійкий. Ґрунт промерзає на глибину 1м і більш. Ґрунтові води знаходяться на глибині 1 - 10 м від поверхні.

В усіх сферах економічної діяльності - 9,22 тис. осіб.

У промисловості - 3,74 тис. осіб.

1. Телекомпанія „ЄРА - TV”

2. КП „Брянківська міська редакція радіомовлення”

(Радіо - та телемовлення здійснюється щоденно.)

3. Регіональна суспільно - політична газета „Труд Горняка” рубрики:

Разовий тираж - 4,85 тис. екз.

Разовий тираж по підписці - 3,104 тис. екз.

Загальний тираж (річний ) - 637,05 тис. екз.

Періодичність - 2 рази на тиждень.