35 кв. км

70 км від м. Луганська,

в 4 км від залізничної станції Голубівка

на лінії Камишеваха – Дебальцево

Місто розташовано у східній частині Донецького кряжу на р. Сіверський Донець, у західній частині Луганської області.

Основною водною артерією, яка окаймляє західну околицю міста, є р.Лугань, середня ширина якої в районі міста 2,0 км.

Клімат – помірно-континентальний, який характеризується жарким та сухим літом з засухливо-суховійними явищами та відносно холодною та малосніжною зимою з частими відлигами. У формуванні клімату беруть участь декілька видів вітряних мас, але домінують континентальні – 70 %. Переважним напрямком вітру вподовж року є східний.

Межує з містами обласного підпорядкування: м. Стаханов – на півдні, м. Первомайськ – на заході, Попаснянський район – на півночі-сході та Слав’яносербським районом – на сході. Довжина міста зі сходу на захід – 6,5 км, з півночі на південь – 7 км.

В межах міста Кіровська розташовані 3 селища міського типу: Донецьке, Новотошківське та Червоногвардійське. Селище м. т. Донецький знаходиться за 7кмм від міста Кіровська на лівому березі р.Лугань; селище м.т. Новотошківське за 12 км на північний захід від м.Кіровська на автостраді Лисичанськ – Луганськ (Бахмутський шлях); селище м.т. Червоногвардійське за 13 км від міста Кіровська та у 4 км від міста Стаханова.

За станом на 01.01.2005р.

Наявне населення –41,7 тис.осіб

міського-41,2

сільського – 0,5

Територія, де зараз розташоване м.Кіровськ, була заселена ще в І-ІІІ тисячоліттях н.е. Про це свідчать кургани, які існують в данії місцевості. Деякі з них було розкопано археологами. В одному з них, який було досліджено у 1947 р., науковці знайшли поховання кіммерійського періоду Х-ІХ в.в. до н.е. У 50-60 р.р. ХVIII в.ця територія входила до складу Слав’яносербії. Вона досталася сербському офіцерові П.Голубу, який прийняв російське підданство.

У 1764 р. він заснував поселення, яке згодом стало називатися його ім’ям і нараховувало 4 двори з 20 поселенцями.

У 1897 р. в селищі рудника мешкало 3,8 тис. чол., а за даними перепису 1939р. – 26,5 тис. чол. До 1944 р. населений пункт, на місці якого виникло м.Кіровськ, мало назву селище Голубівський рудник.

З перших днів віроломного нападу німецько- фашистських загарбників на нашу країну шахтарі піднялися на боротьбу з ворогом. 3200 голубівчан створили загін ополченців. 12 липня 1942 р. фашистам вдалося захопити сел.Голубівський рудник. Шкода, нанесена німецько-фашистськими загарбниками, склала 6017300 тис. карб.

Тільки гірничого обладнання було знищено на 25,8 млн. карб. Неселення селища зменшилося порівняно з довоєнною кількістю у 9 разів.

3 вересня 1943 р. частини 266-й Артемівської Червонопрапорної дивізії під командуванням полковника К.Г.Ребрикова звільнили сел.Голубівський рудник. Необхідні були героїчні зусилля, щоб повернути до життя зруйновані шахти, створити нормальні умови для праці та побуту гірників.

З 1944 р. сел. Голубівський рудник стає Голубівським районом м.Кадієвки.

Згідно з Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. виділено у самостійну адміністративну одиницю – м.Кіровськ обласного підпорядкування.

Мінерально-сировинна база міста, в основному, складається з паливно-енергетичної сировини і супутних корисних копалин (кам’яне вугілля, вільний газ, конденсат, метан). Запаси кам’яного вугілля вичерпуються.

Грунти на території м.Кіровська здебільшого черноземи звичайні неглибокі та суглинки, зустрічаються засолені.

5 культових та 1 орендоване приміщення. Показник забезпеченості релігійних організацій культовими будівлями в цілому складає 83,3%.

Не має культової будівлі тільки Християнська церква Повного