Історична довідка

Заселення сучасної території Білокуракинського району розпочалося близько 40 тисяч років тому. Перші офіційні повідомлення про Білокуракинський край подаються в середині ХVІІІ ст., а саме "1750г. Белокуракино при реке Белой Старобельского уезда ". Найбільш достовірну інформацію про виникнення селища Білокуракине відбито в архівах князів Куракиних, а саме: "у 1700 році Петро І, повертаючись з другого Азовського походу в супроводі свого свояка, князя Бориса Івановича Куракина, зупинився у мальовничій місцевості, що розкинулася уздовж річки з крейдяним дном. Красива місцевість сподобалася Куракину, і Петро І віддав її князю, надавши право останньому визначити межі володіння" (Россия. Полное географическое описание нашего отечества, т.VII, стор.263). В цьому ж році Куракин заснував невеличке село, яке дістало назву від назви річки і прізвища князя. Перші поселенці цього краю вели своє господарство примітивно. Переважало перелогове землеробство, скотарство та птахівництво, а також кустарні промисли: виготовляли бондарні вироби, свічки, мило. Жінки ткали полотно та сукна. Але в той час через погані умови життя, систематичне недоїдання, непосильну працю люди не доживали й до середнього віку. Часто спалахували епідемії холери, цинги, віспи, під час яких вмирало багато людей. Будучи безпорадними перед силами природи та хворобами, селяни всю надію покладали на Бога, тому у цьому краї інтенсивно велося будівництво церков та храмів. У 1804 році поміщицькі селяни Білокуракинської волості викупили у князя Куракина близько 60 тисяч десятин землі і "волю", що дало їм змогу значно поліпшити свої умови життя. На той момент вільні хлібороби колишніх куракинських вотчин вважалися найбільш заможними та освіченими у Харківській губернії, до складу якої входило село у ХІХ столітті. На початку ХХ століття нужда багатьох мешканців регіону, скрута, бідність та безземелля змушували шукати заробітків на підприємствах Донбасу, а також на Донщині та Воронежчині.

Адміністративно-територіальні межі та статус Білокуракинського району з часів його заселення змінювалися декілька разів. У період заселення куракинські маєтки входили до складу Острозького Козачого слобідського полку Воронезької губернії, а на кінець ХVIII століття село Білокуракине стало волосним центром Старобільського повіту Слобідсько-Української губернії, а напередодні Першої Світової війни - волосним центром Старобільського повіту Харківської губернії. Білокуракинський район, який було вперше утворено 12 квітня 1923 року, входив до складу Старобільського округу Донецької губернії. З 1938 року Білокуракине стало районним центром новоутвореної Ворошиловградської області, а в 1954 році йому було надано статус селища міського типу. У сучасних межах Білокуракинський район було утворено у 1965 році.

Район розташований на підвищеній, сильнорозчленованій частині Старобільської рівнини, яка розташована у межах південних відрогів Середньоросійської височини. Для нього характерні неміцні лесові та лесовидні антропогенні відкладення межиріччь та алювіальні утворення річкових долин, що залягають безпосередньо на корінних та палеоген-неогенових карбонатних породах (вапняках), які чергуються з пісковиками, глинами та пісками; рівнинний рельєф, якиї являє собою хвилясту підвищену рівнину із загальним нахилом на південь; інтенсивна розчленованість поверхні ярово-балковою мережею, з глибиною ерозійних урізів від 50 до 180м; переважання у грунтовому покриві черноземів звичайних середньогумусових та їх карбонатних і вилужених різновидів різного ступеня еродованості; значна порушеність природних лугових степів внаслідок господарської діяльності людини; збереження різнотравно-типчаково-ковильних степів тільки на дільницях, непридатних для сільськогосподарського освоєння, наявність байрачних лісів у балках і долинах річок та рослинності на крейдяних оголеннях.

У кліматичному відношенні ландшафт Білокуракинського району відрізняється найбільшою континентальністю у межах Луганської області, мінімальною для території області кількістю опадів (410-490 мм), більшою амплітудою середньорічних, середньолипневих та середньосічневих температур.

Таким чином, ландшафт Білокуракинського району характеризується: найбільш продуктивними земельними ресурсами області, які поряд із родючістю ґрунтів і рівнинним рельєфом поверхні відрізняються інтенсивною еродованістю; наявністю покладів будівельних корисних копалин. У зв'язку з цим, нарівні з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом, ландшафт району може залучатися до гірничовидобувної промисловості та виробництва будівельних матеріалів. Всього у районі розташовано 5 родовищ. До них належать: Луб'янське родовище кварцитів у с.Луб'янка, Білокуракинське родовище глин, яке знаходиться на відстані 1,5 км. На південний схід від смт.Білокуракине, Чум- бурське родовище глин на околиці с.Заїківка, Білокуракинське родовище пісків на лівому схилі р.Білої у межах смт.Білокуракине та Шовкунівське родовище піску поблизу с.Шовкунівка.

У формуванні клімату Білокуракинського району беруть участь декілька типів повітряних мас. У цілому переважають помірні повітряні маси. Континентальне помірне повітря взимку обумовлює в районі ясну морозну погоду, а влітку - опади. Морське помірне повітря західними вітрами та циклонами з Атлантичного океану переноситься на територію Білокуракинського району, приносячи взимку відлигу, а влітку - прохолодну та хмарну погоду. Арктичне повітря на території району відзначається у зимовий (лютий), весняний (травень) і літньо-осінній періоди (серпень-вересень) та викликає різкі зимові похолодання та зниження температури влітку.

По території району протікають 6 річок, є 18 ставків загальною площею водяного дзеркала 280га.

Заповідники

Білокуракинський район багатий пам'ятниками природи місцевого значення. Це, перш за все, ботанічний заказник "Велика долина" площею 6 га, розміщений на землях Дем'янівської сільради. На його території ростуть рідкісні рослини, занесені до Червоної книги: піон вузьколистий, простріл чорніючий, сон-трава тощо. Вражають своєю красою такі природні перлини, як: ентомологічний заказник "Роздолянські ставки" площею 50 га, організований з метою охорони місць перебування комах-обпилювачів сільськогосподарських культур, у тому числі диких бджіл, та загальнозоологічний заказник "Лісова перлина" загальною площею 3174 га, який створено з метою збереження унікального для південно-східної частини України ландшафту: заплавно-терасові ділянки, цілинний степ, штучні водоймища, болота, представники рослинного та тваринного світу. Краса місцевого ландшафту зберігається також у ландшафтному заказнику "Самсонівська заводь", розміщеному на площі 310 га. Одним із унікальних природних місць району є геологічний пам'ятник природи - урочище "Киселівські оголення" площею 5 га, що являє собою лівий схил балки Суха Козинка, де знаходиться один із видів оголень, які відкривають розріз Канівської та Бучаківської свит.

Структура земельного фонду ( на 01.01.2005 р.)

Загальна земельна площа -143581 га
у тому числі : сільськогосподарські угіддя -120435 га
із них : рілля -76297 га
Ліси і інші лісовкриті площі -11404 га

Промисловий комплекс

Структура промислового виробництва ( у % до обсягу виробництва району)
Харчова промисловість -100 % (Білокуракинський молокозавод)

Промислове виробництво

Темп росту за останні чотири роки:

• 2002 - 415,5 %
  
• 2003 - 109,5 %
  
• 2004 - 108,7 %
  
• 2005 - 116,2 %

Площа

1,44 тис.км 2 ,
5,4% від території Луганської області
10 місце серед районів

Відстані

• Відстань від смт.Білокуракине до м.Луганськ 151 км.
• Відстань від смт.Білокуракине до м.Київ 951 км.
• Відстань до морського порту м.Маріуполь 351 км.
  

Географічні дані

Район розташований на півночі Луганської області.
По території району протікає 6 річок:

• Біла (права притока р.Айдар), довжиною 46,5 км.
• Лозна, довжиною 18 км.
• Айдар, довжиною 4 км.
• Козинка
  (с.Луб'янка - ліва притока р.Біла), довжиною 11,6 км.
  (с.Паньківка - права притока р.Біла), довжиною 17,8 км.
• Борова (ліва притока Сів.Донця), довжиною 1,4 км.
• Нагольна (ліва притока р.Красна), довжиною 7 км.

Середньорічні температури: (+) 7оС-8оС
літня - (+)21оС-22оС, зимова - (-)8оС
Кількість опадів - 400-490 мм на рік

Адміністративно-територіальні одиниці

Селищні ради - 2:

• Білокуракинська,
• Лозно-Олександрівська

Сільські ради - 13:

• Лизінська, Бунчуківська, Дем'янівська, Павлівська,
  Курячівська, Нещеретівська, Олексіївська, Шарівська,
  Просторівська, Олександропільська, Червоноармійська,
  Тимошинська, Солідарненська.

Населення

За станом на 01.01.2005 року
наявне населення - 22,5 тис.осіб, або 0,9% від населення Луганської обл.
у тому числі:

• міського - 8,6 тис.осіб, (38%)
• сільського - 13,9 тис.осіб, (62%)