Історична довідка

Перші поселення, які відкриті археологами на околиці селища Новоайдар відносяться до салтово-маяцької культури. Вперше Новоайдар як козацька слобода з'являється на карті України у 1687 році, коли на річці Айдар будують свої військові укріплені містечка козацькі вихідці з Дону, які звали себе новодонцями, про що в переписному листі козацьких містечок за 1707 рік вказано "тому 20 років збудовано Новоайдарський городок і в ньому 70 мешканців".
На початку ХVІІ сторіччя новоайдарці активно підтримали збройне повстання Кіндрата Булавіна. Разом с придушенням повстання у 1708 році було знищено дотла й Новоайдарську слободу, а всіх її мешканців, не виключаючи жінок і дітей було страчено. Лише через кілька десятиліть на попелищах бунтівної слободи знову з'являються люди. На цей раз відновлюють поселення селяни Судженського уїзду Курської губернії.
У 1779 році Новоайдарська слобода стала повітовим містом Азовської губернії і дістала сучасну назву Новоайдар. Згодом після створення Української, а потім Дніпровської укріплених ліній оборонне значення Новоайдару було втрачено.
У 1918 році в запеклих боях між селянськими угрупуваннями, білогвардійськими та червоногвардійськими загонами в Новоайдарі було встановлено радянську владу. 7 березня 1923 року село стало центром Новоайдарського району Старобільського округу.
В 1929 році в Новоайдарі було утворено перший колгосп "П'ятирічка".
Найяскравішим представником того часу стала Феодосія Стефанівна Перова. Вісімнадцятирічною дівчиною, закінчивши курси при Новоайдарській машино-тракторній станції, вона організувала першу на Луганщині жіночу тракторну бригаду й кинула виклик на трудове змагання Паші Ангеліній. Між трактористками новаторками зав'язалась міцна дружба та трудове суперництво. Жіночі бригади досягли високих результатів, за що в 1946 році Ф.С. Перова була удостоєна високого звання - Героя Соціалістичної праці.
Яскравий приклад трактористки став символом трудівника сільського господарства, на якому виховувалось не одне покоління хліборобів Новоайдарщини.
Велика Вітчизняна війна полум'ям і горем пройшла по Новоайдару. Майже всі чоловіки пішли на фронт, а фронт невідворотно котився до селища.
12 липня 1942 року фашисти увійшли в Новоайдар. На 190 днів і ночей протяглася окупація. Лише зимовим ранком 21 січня 1943 року танкові частини генерала Полубоярова визволили Новоайдар від загарбників. Одна з вулиць Новоайдару носить ім'я Полубоярова.
Понад 10 тисяч новоайдарців були призвані до лав Радянськой Армії , в т.ч. 389 жінок, які пройшли дорогами війни.
Загинуло з 1941 по 1945 рік 6448 осіб.
На Айдарщині 34 братських могили, в яких заховано понад 1500 воїнів.
За героїзм і мужність сотні новоайдарців отримали високі державні нагороди, а О.С. Шопін, П.Г.Шевченко, М.М. Говорунов були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, Г.Ю. Кофанов, М.А.Гетьман стали повними кавалерами солдатського ордену Слави.
З великим ентузіазмом відроджували повоєнний Новоайдар його мешканці. Вже в 1947 році за високі врожаї зернових механізатора А.Я.Кузьменка було нагороджено орденом Леніна, високі нагороди держави отримали десятки селян.
В 1957 році Новоайдар отримує статус селища міського типу, тут починають будуватись двоповерхові житлові будинки та об'єкти соціальної та культурної сфери.
За час існування Новоайдарський район та населені пункти піддавалися змінам в адміністративно-територіальному устрої. В1962 році в зв'язку з укрупненням сільських районів Новоайдарський район був ліквідований, а у 1965 році знову відновлений.

Природні ресурси

Новоайдарський район розташований в географічному центрі Луганської області на сході України, в 80 км від російського кордону.
Площа району складає 1536 кв.км.
Через район протікає одна з найчистіших річок України Айдар, водна перлина Донбасу.
Район взагалі багатий на підземні водні запаси, озера, річки, має великі запаси крейди, мергелю, глини, піску.
Східна частина району багата на вугілля, недалеко від села Муратове відкрито газоконденсатне родовище.
У північно-східній частині району розташовані заповідні землі Стрілецького степу, на заході - масиви хвойного лісу.
Клімат регіону - помірно-континентальний.

Заповідні зони
У північно-східній частині району розташовані заповідні землі Стрілецького степу, на заході - масиви хвойного лісу.
Район має сім об'єктів природо-заповідного фонду:
у тому числі:

• " Пам'ятник природи загальнодержавного значення "Айдарська тераса" - 100 га
• " Лісовий заповідник місцевого значення "Айдарська тераса-2" - 92 га
• " Урочище місцевого значення "Капітанівський ліс" - 542 га
• " Заповідник місцевого значення "Горіхове" - 41 га
• " Природо-археологічний пам'ятник місцевого значення "Баранячі лоби" - природне утворення на розламі крейдяних гір Донецького кряжу - 2 га
• " Ботанічний пам'ятник природи місцевого значення
• "Співаківський" - 150 га
• " Парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва "Дружба" с.Побєда - 1,2 га

• рілля - 71 002,6 га
• перелоги - 2 023,7 га
• багаторічні насадження - 1 813,4 га
• сіножаті - 5 199,2 га
• пасовища - 22 461,3 га
• Ліси та інші лісовкриті площі - 33 951,1 га
• Водний фонд - 827,6 га
• Інші землі - 1 135,7 га

Площа району

1536 кв.км.,
5,8 % від території області,
11 місце серед районів

Відстані

• 878 км від Києва,
• 65 км від Луганська,
• 80 км від російського кордону

Географічні дані

Район розташований в географічному центрі Луганської області. По території району протікає річка Айдар. Клімат - помірно-континентальний.

Адміністративно-територіальні одиниці

Населення

За станом на 01.01.2005р.
наявне населення - 27352 осіб, або 1,12 % від населення області, у тому числі

• міського - 8913 (смт. Новоайдар)
• сільського - 18439